Сюжет розгортається навколо заплутаного злочину, де навіть найменші деталі можуть стати ключем до розгадки - Арсен Люпен крок за кроком використовує спостережливість і винахідливість, щоб обіграти ворогів і виплутатися з небезпечної ситуації. Події рухаються логічно і динамічно, атмосфера напружена, але без надмірної драматизації, персонажі діють природно і послідовно. Для мене роман цікавий поєднанням інтриги та психологічної винахідливості героя - напруга наростає поступово, а фінал залишає відчуття продуманості і завершеності пригоди.

Коли в замок, перебудований з абатства Амбрюмезі, графом де Жевром, довелося забратися грабіжникам, слідчий пан Фійель, вирішив швиденько розібратися з цим простеньким ділом, і був настільки переконаний у своїй кмітливості, що дозволив двом журналістам бути присутнім у момент тріумфу. Як виявилося, злодії навіть нічого і вкрасти не встигли, однак, убили секретаря графа. Утім, племінниця господаря встигла підстрелити одного зі злодіїв, і, поранений, той сховався десь на території замку, і тому його спільники знаходяться поблизу, щоб врятувати колегу. Пан Фійель обов'язково сів би в калюжу з цією банальною справою, і в поліцейських зведеннях все було б представлено, як типова справа. Але все було зовсім по-іншому. Благо, один із журналістів виявляється самозванцем, і, представившись Ізідором Ботреле, молодим самовідданим студентом, який добре розуміє криміналістику, який і бере справу в свої руки. Саме цей хлопець і стає головним героєм, роз'яснюючи слідчому, що ж насправді сталося в замку, що вкрали, хто вбивця, і що десь тут блукає підстрелений Арсен Люпен. Великий недолік цього роману полягає у спробах Леблана надати Люпену шарму геніального і шляхетного грабіжника. Втім, не можна сказати, що це мінус «Пустої Голки» — це мінус усієї саги про Арсена Люпена, якій Леблан присвятив письменницьке життя. І нехай сьогодні популярність їх невелика, до статусу бестселерів, якими вони колись були, їм далеко, але все ж таки залишаються прихильники і ті, у кого пригоди злодія-авантюриста викликають живий інтерес. Напевно, те, чого хотів автор, використовуючи прийоми другосортної літератури, все ж таки вдалося – ім'я Арсена Люпена щільно закарбоване в літературному середовищі. Але далеко не все тут складається з недоліків, адже є й певні плюси - велика кількість несподіваних сюжетних поворотів і хитрощів, на які йдуть персонажі, робить роман цікавим, хоч тільки і на рівні розважальної літератури. До того ж, якщо симпатизувати головному герою хоча б у половину того, як симпатизував йому автор, ця робота може не на жарт захопити і вписати вас у клуб шанувальників джентльмена-грабіжника. Тому, якщо ви є шанувальником Арсена Люпена то ця книга точно для вас.