Роман розповідає про небезпечну зону на Землі майбутнього, де після катастрофи з’явилися дивні явища та загрози для людей. Атмосфера похмура й напружена - покинуті території, незрозумілі сили та постійний ризик створюють відчуття небезпеки на кожному кроці. Сюжет розгортається навколо героя, який змушений вирушити в цю небезпечну зону, щоб виконати важливу місію й розкрити її таємниці. Напруга виникає з поєднання невідомості, небезпечних подій і поступового відкриття правди про причини появи цієї території. Мені сподобалося, як історія поєднує наукову фантастику з атмосферою пригод і загадки, створюючи напружену й захопливу розповідь.

Обкладинка як і в Тіньовому Джеці тверда і гарно оформлена, мені подобається, та й знову ж таки має сенс. На відміну від деяких обкладинок цього видавництва, тут таки гарно постаралися. А от на папері схоже більше економили, або ж мені тільки так здалося, але хотілося б кращого. Перекладено і вичитано добре. Книга розповідає про Чорта Теннера, ще того засранця із дурнуватим сміхом, але водночас, мабуть, найкращого водія якщо не в світі, то принаймні в Америці і його подорож на спеціально оснащеному позашляховику із Лос-Анджелеса до Бостона крізь проклін-зону із багажем вакцини. Що таке проклін-зона спитаєте ви? Якщо коротко, то радіаційна пустеля на яку перетворилася більша частина Америки (чи навіть світу) після ядерної війни і яка населена різноманітною цікавою фауною. Загалом якщо вам на думку зараз спав Шалений Макс і його божевільні пересування пустелею, то ви в принципі маєте рацію. За цією книгою цілком можна зробити черговий фільм про Шаленого Макса і він цілком собі впишеться у загальну картину решти фільмів. Отже це моя друга книжка Желязни і другий переклад від того самого перекладача, що перекладав Тіньового Джека і я можу сказати дві речі: схоже, що те як перекладено це не тільки для атмосфери, а й частково стиль самого перекладача і мені таки він подобається, хоча може бути трішки незвично чи складно читати спершу. Другим же буде той факт, що Желязни любить робити головними героями засранців із дурнуватим сміхом. Загалом книга мені сподобалася, але все ж до Тіньового Джека не дотягнула, проте раджу тим хто любить постапокаліптичні пригоди в стилі Шаленого Макса.

«Проклін-зона» – Роджер Желязни. Це класика постапокаліпсису. Дорога, небезпека, шалені гонки та головний герой - покидьок, все те що зараз нікого не здивує і вважається майже каноном в "роадтріп" закладалось саме Желязни та його сучасниками. Сам твір мені сподобався і темп в книзі постійно тримався рівний без провисань чи галопу. Видно, що пером керував майстер своєї справи. Книга відразу починається десь с середини подій. Хтось кудись, від когось тікає. Відразу нічого не зрозуміло і хочеться попросити пояснювальну бригаду, щоб розжували якого біса тут робиться. Проте ніхто вам на допомогу не прийде і картину світу ви будете збирати самостійно із спогадів головного героя, із розмов та опису навколишнього світу. І, я думаю, ви повірите і в ті вітри, що зривають вершечки гір, а потім кидають їх на голови людей, та й у вчинки самих людей теж повірите. Чорт Тернер просто зразковий егоїст і бандюк якого ще потрібно пошукати. Проте має одну чесноту - він на в диво вправний водій, що вміє кермувати все що має кермо. Тому саме його і обрано для місії доставки протичумної сироватки в Бостон, через проклін-зону. Зону, де декілька десятиліть тому падали атомні бомби і творилась нова історія