В одному з розділів автор доводить, що найосновніша функція жінки - репродуктивна, а якщо ні - вона лезбійка. Що феміністичний рух - це про те, щоб мститись чоловікові. І купу усякого абсурду. Автор описує все дуже поверхнево і не копає глибше. Взагалі нікому не рекомендую читати книги про жінок, їхні відчуття та досвід, автором яких є чоловік. Адже чоловік ніколи не знатиме якою є жінка, яка її природа, що вона відчуває. Так само як жінка не може писати і доносити людям чоловічу природу, адже вона ніколи не була чоловіком.

Книгами Ошо я захоплювалася ще коли навчалася в школі. В нього свій особливий погляд практично на все у світі! Роздуми Ошо над різними філософськими і, здавалося б, риторичними питаннями, дуже цікаво читати. Навіть якщо ти не з усім погоджуєшся. Адже він досить жорстко критикує безліч речей; відверто говорить про недоліки різних релігій, про шлюб і моногамію, про ідеальність життя в комуні... Але однозначно, кожен знайде в книзі якусь свою фразу, а то і не одну, яка зачепить душу і здаватиметься, ніби книжка промовляє до тебе твоїми ж словами. "Що я вважаю справжнім коханням? Це стан раптового щастя поряд із кожною людиною. Її присутність дарує радість, натхнення, гармонію, наповнює серце чимось незбагненним, душу - музикою. Ви щасливі лише від того, що зараз можете бути разом... Любов - не емоція і не пристрасть. Любов - це глибоке розуміння того, що хтось доповнює вас, замикає коло. Присутність іншого підсилює вашу цінність. Кохання дає право бути собою, не володіти і не залежати". "Любов - це вічність! Варто їй лише прийти - і вона залишається навіки"

Ця книга вириває тебе з сірої буденності - це однозначно. Ошо - хороший оповідач, він кидає в тебе гучними фразами, намагаючись порушити усталені норми. Він - бунтівник. Одночасно критикує і християнство, і фемінізм, вибудовуючи свою систему світосприйняття, яке в процесі перетворюється у майже вірування. Він змішує усе в одне, не завжди цілісне, бачення світу, де кожна людина може бути вільною від зобов'язань, умовностей і старих цінностей. Іноді він занадто радикальний, але ніколи не нудний. Жінка у Ошо - це більш творча і любляча особистість, ніж чоловік. ЇЇ серце - невичерпне, а творіння - живі, на відміну від того, що творить чоловік (адже хіба вірші чи картини можуть бути живими?). Чоловіки - більш підступні, вони силою, а потім обманом, змушують жінку втрачати себе, свою місію, стаючи машиною для народження чи домогосподаркою. Та і жінка, і чоловік - обоє раби, не зважаючи на те, яке місце посідають у суспільстві. Фемінізм, на думку Ошо, це теж вигадка чоловіків, одна з найхитріших і дієвіших. Зняти відповідальність з жінки, щоб потім її, принижену віками і водночас брехливо поміщену на п'єдестал чистоти та святості, змусити діяти за власним сценарієм - усвідомлювати це і страшно, і пекуче боляче. Та жінка мусить залишатися жінкою, не ставати другосортним чоловіком, адже це природньо. У Ошо природа - це те, на що він звіряється. Йти проти природи, проти любові, проти себе, проти своєї місії - це він вважає протиправним. На думку Ошо, любов - річ мінлива, і шлюбом її неможливо обмежити. Суспільство, у якому стільки брехні, де кожен бреше собі та іншим, не може бути сильним. Питання виховання дітей у суспільстві, яке він пропонує, вирішується з допомогою комун, де дитині буде важче бути схожою на своїх батьків, а отже, і повторювати їх помилки, ставати їхніми копіями. Це сумнівна теорія. Та, не зважаючи на те, чи згодні ми з думками автора чи ні, чи викликає вона в нас осуд, чи прийняття, книга "Про жінок. Торжество жіночого духу" - цікава і непередбачувана, вона розбурхує мозок і змушує подивитися інакше на те, що в нашому суспільстві вважається усталеним і є нормою.