Книжка важка у руках, та легка у сприйнятті. Звісно, якщо ви справді налаштовані прийняти позицію автора та слідкувати за його лінгвістичними, правничими та історичними розслідуваннями. Сергій Головатий вправно веде свого читача стежками історії розвитку поняття людських прав. Наче екскурсовод, він не тільки демонструє правничі надбання тисячоліть людської думки, але й фахово інтерпретує їх. Одна із ключових тез його лекцій - це пропозиція правильно вживати поняття «прав людини». На його думку, доцільніше говорити «людські права», адже саме так перекладається цей вислів із англійської. А, як відомо, Декларація про права людини написана саме цією мовою. Автор робить глибинний аналіз людських прав у розрізі цілих поколінь юридичної науки. Основна його увага зосереджена на західній цивілізації, бо Україна, як складова Європи, перейняла саме західну традицію у праві. І, нарешті, Сергій Головатий детально аналізує Українські реалії людських прав. Спочатку через призму радянської доби, а далі - часів Незалежності. В книзі «Про людські права» доступно розглядається та аналізується формула людських прав, прописаних в Конституції України. Автор досить критично ставиться до групування базових прав у «дуплети» в третій статті. Крім того, він засуджує формулювання «найвища соціальна цінність» по відношенню до базових людських прав. На його думку, яка мені теж імпонує, людські права не залежать від соціуму. Вони є від народження і ні від кого не залежать. Бо інакше така позиція буде суголосна ідеям Маркса та Гобса, за якими людина комусь та щось зобов’язана. Що є основою для багатьох тоталітарних режимів, до речі. Натомість, людина є суверенна у своїх правах та, згідно теорії природніх прав, живе у гармонії із іншими суверенними особами. Отож книга однозначно буде цікава фахівцям і корисна тим, хто вважає, що людські права їх стосуються.