Неймовірна книга, яка повинна бути екранізованою! Навчаючись на музичному відділенні у коледжі, на хоркласі ми вчили недописану оперу Леонтовича "На Русалчин Великдень", ми вчили біографію Леонтовича - і написане так близько до душі. А ще, читаю її у 2023 році, коли в Україні війна, і москальнота знову прийшла нас «визволяти» і забирати в нас кращих наших людей, воїнів, цвіт нації. Як і тоді, багато емігрують закордон… Читайте цю книгу...

Напередодні свят доводиться думу думати, яку ж книгу прочитати для святкового настрою, різдвяної атмосфери? Хочеться чогось нового і сповненого духом свят. І коли всюди грає фантастичний "Щедрик" Леонтовича, навкіл згадують колядки, щедрівки, то варто розгорнути чудовий примірник роману Ірен Роздобудько "Прилетіла ластівочка". Я почув про цю книгу зовсім мимохіть і вельми тішуся цьому. Це надзвичайна книжка! Ірен Роздобудько пише про життя геніального українського композитора Миколи Леонтовича, про те, як його ластівочка перелетіла океани, аби вижити... Дуже подобається стиль Ірен, а деякі цитати доводилося виділяти, бо влучно й актуально. Тішить, що постать надталановитого Леонтовича живе не лише в музиці, а тепер і в літературі. Сподіваюся, що обов'язково буде й екранізація. Завдяки цьому роману я дізнався і про інші музичні твори Миколи Леонтовича, зокрема, літургії, "Козака несуть" тощо.

Мене завжди цікавила історія “Щедрика”, зокрема яким чином народна щедрівка перетворилася на американську різдвяну пісню з геть іншими словами. І от до моїх рук потрапила ця книга про автора мелодії, знаної на весь світ, геніального Миколу Леонтовича. Я - людина далека від класичної музики, проте імена Моцарта, Баха чи Вівальді все ж частіше траплялося мені зустрічати, аніж Леонтович. Це ще один український митець, перемелений радянськими жорнами минулого століття. Автор чудово передала настрій тогочасного Києва, де влада змінювалася частіше, ніж пори року, де панували то надія, то хаос, та аж ніяк не впевненість у завтрашньому дні. Коли я читаю про якісь історичні події, намагаюся уявити собі відчуття людини тієї епохи, що впливало на думки та рішення, яким був світ довкола неї. Світ композитора аж ніяк не був сприятливим для творчості, і виникає думка, що б він міг створити у більш сприятливих умовах, чи може, його витвір став таким, що торкає душу та найглибші почуття, саме завдяки складним обставинам навколо? Мистецтво супроти математики, голодна Україна супроти ситого Заходу, люди, що хочуть жити та творити - супроти тих, хто має зброю і шаленіє від влади над життями інших… Ця драма життя є гостро актуальною у сьогоденні, шкода що ми так мало знаємо про ще не геть далеку історію, вона має чого нас навчити. Адже той, хто не знає своєї історії - не має майбутнього. Історія оживає у таких романах, отримує барви та звуки, стає близькою (на противагу сухим фактам у шкільній освіті) та реальною. Тепер при звучанні “Щедрика” чи “Carol of the Bells” образ композитора оживатиме в моїй уяві наче далекого знайомого, з яким мала честь перетнутися.