Перша історія, поділ дітей між батьками, тато-бобер активний в усіх питаннях щодо синочка, а щодо до дівчаток, то або узагальнено, або це мама Друга історія, тато називає свого синочка одоробало ( "синочок, на його думку, не відповідав своєму королівському імені"), також порівнює з іншими дітьми ("Муся та Туся плюхались у воду, наче галушки в свою улюблену юшку, а Артур..." ) , зневажає його заняття ("ухопився за голову і заволав - і це мій син, одоробало, син видри, із королівським ім'ям , і таке заняття). А ще мама, котра "від утіхи забуває подякувати", жінки, котрі "дивовижно покращали і від прикрас, і від щастя", сорока, котра "хоч раз повелась розумно". Якщо ці історії або частини замінити або не читати, то загалом книжка непогана.