Як не дивно, але саме ця - з першого погляду, така несерйозна і нескладна книга - вплинула у свій час на мене чи не найбільше, принаймні якщо говорити про художню літературу. Читати "Швейка" взявся вперше в середніх класах, і одразу поринув з головою. По-перше - твір навдивовижу добрий, позитивний, що для західної літератури є не таким вже і частим. Але головне навіть не це. А те, що саме Швейк прищепив мені любов до історій. Мене, підлітка, тоді найбільше вражало і дивувало, наскільки головний герой завжди мав що відповісти! На будь-яку життєву ситуацію він мав свою байку, до всіх подій знаходив якийсь "аналог": життєвий досвід Швейка, оцього пришелепкуватого вояки-простака, здавалося, нескінченний. Вже тоді я собі подумав: "от, гарно, мабуть, так провести життя (чи, принаймні, юнацьку його частину), щоби потім мати що розповісти!" :) І зараз, коли я вже й сам знаю і маю колосальну кількість дивовижних історій, люди неодноразово цікавляться, розпитуються: де їх стільки набралось? звідки взялась моя любов до них? - а ще частіше заслухуються, і просять розповісти ще :) На що я, звісно, всміхаюсь і продовжую - і ніхто (а часто й навіть я - бо ж забувається!) не здогадується, що почалось усе власне з оцих самих легендарних і одночасно тривіальних "Пригод бравого вояка Швейка" :))

Цікавий, сатиричний, веселий, хоча часом сумний, але такий надзвичайний незакінчений роман видатного чеського письменника Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка» видавався протягом 1921-1923 року. На жаль, смерть письменника у 1923 році залишила роман незакінченим і тисячі читачів всього світу так ніколи і не дізнаються чим же закінчилися пригоди бравого та відважного вояка Йозефа Швейка. У своєму творі автор образом продавця собак, комічного і дотепного вояка Швейка, якого неодноразово комісували з армії, відправляли на психіатричну експертизу, але все ж таки взяли на службу до армії, виражав свій протест простої людини проти війни та насильства. Події в творі відбуваються дні Першої світової війни. Саме через комізм ситуацій, в які потрапляв Швейк автор показував усю безглуздість війни, марність людських жертв. Читати роман було дуже цікаво і смішно водночас. Чого тільки варті дотепні вислови Швейка: «Мене з військової служби списали за ідіотизм, і особлива комісія офіційно визнала за ідіота. Я офіційний ідіот.». А головним висловом Швейка мабуть можна назвати слова: «Як буде, так і буде, і все-таки якось воно буде. І ще такого ніколи не було, щоб якось та не було». Моїм фаворитом серед кумедних висловлювань у романі також є поручик Дуб: «Ви мене не знаєте! Ви, можливо, знаєте мене з доброго боку, але чекайте, ви мене тепер упізнаєте й з поганого боку, і не думайте собі, що я такий хороший, як здаюся, я кожного примушу заплакати.»

Це комічна і сатирична історія, яка написана у період зовсім не смішних для Європи подій - під час та після Першої світової війни. Частково твір є біографічним, адже Ярослав Гашек запозичив багато сюжетів для свого так і не заверешеного роману із власного досвіду і життя. Твір розповідає про життя "бравого вояка", який проявив себе героєм під час воєнних подій, він і далі прагне повернутись до військового життя. Швейк виглядає трішки бовдуром, але тільки через те, що він не боїться говорити те, що думає. Через цю свою рису прямолінійності він і потрапляє часто у комічні, а часом і в небезпечні ситуації. Твір однозначно є цікавим. Це не дуже типовий роман про мужнього військового, який залюбки захищає честь і гідність свого народу. Це більше про життя людей, розчарованих у війні, розчарованих у насильстві, у тому що і коли треба захищати. Принаймні, вояк Швейк саме такий. Думаю, твір буде корисним для прочитання зараз усім українцям. Найбільше із твору сподобалась ця фраза, яка вже давно стала крилатою: "'Як буде, так і буде, і все таки якось воно буде. І ще такого ніколи не було, щоб якось та не було"