Я - автор, Ольга Ліщук. Пані Oksana Babenko, я щиро вдячна Вам за увагу до моєї повісті! Мені дуже сподобалася Ваша розгорнута рецензія! Я матиму на увазі Ваші зауваження при написанні (сподіваюся!) наступних творів. Мені б дуже хотілося, щоб Ви прочитали "Стрибок" - першу частину цієї дилогії. Якщо Ви побачите цю відповідь, напишіть мені, будь ласка, на [email protected] Я вишлю Вам текст. Астрономічні атласи я вивчала для роману "Зірки не розкажуть", про це й було інтерв'ю. Зараз я працюю над його продовженням, і тепер уже намагаюся писати так, щоб читачам було зрозумілим все й без прочитання першого роману. Ще раз - дякую за увагу!

Завжди читаю анотації до книг, перш ніж замовляти. В анотації до цієї було сказано «Друга книга прози… продовжує пригоди героїв…». Зазвичай так пишуть про достатньо самостійні твори, пов’язані з попередніми переважно тільки героями. Але не в цьому випадку. Жителі загиблої (наскільки можна зрозуміти) сонячної системи, які належать до різних видів розумних істот, знаходяться на космічному кораблі, який зробив стрибок… ні, не в просторі – в часі. Тобто, в майбутнє, коли наслідки руйнації їхньої системи за розрахунками мали б уже стабілізуватись. Однак стрибок виявився не зовсім вдалим: на місці, де матеріалізувався корабель, у цьому часі знаходиться планета. Тож корабель опиняється в середині неї. Новоприбульці руйнують планету в спробі вибратись (я так зрозуміла, мався на увазі пояс астероїдів між Меркурієм та Сонцем, нібито загибла з невідомих причин планета Фаетон). Руйнують випадково, й це «випадково, чомусь, під впливом емоцій» фактично є рушійною силою сюжету. Видно, що авторка - поетеса) Учинки багатьох героїв нелогічні, залишають після себе питання «І що це було??» Далі мандрівники прибувають на третю (тепер уже)) планету від зірки й облаштовуються на ній. Оскільки види істот, як уже згадувалось, різні, то й доля їхня на планеті й поза нею – різна. І ось тут ну дуууже не вистачало прочитаної першої частини. Дещо пояснюється, але, так би мовити, пунктиром, поверхово. Можливо, для читача-підлітка така подача була б і непоганою, однак в характеристиках не вказано, що це підліткова фантастика. А для дорослого читача не вистачає конкретики. Шкода, що купити першу частину неможливо. Ольга Ліщук в одному з інтерв’ю розказувала, що мусила для написання своє фантастичної прози багато часу приділити вивченню наукової бази, аби мандрівка в космосі містила лише достовірні наукові факти там, де вони мають бути. Однак не наука є головною в цій повісті. Письменниця піднімає багато філософських питань, моральних, ціннісних. Заодно фантазує на тему «Чому Земля називається Землею, звідки таке різноманіття видів живого на нашій планеті?». Дає оригінальне пояснення походженню деяких слів та легенд. До прочитання порекомендувала б, але – після першої книги.