Цей роман можна читати із захопленням, можна з обуренням, але неможливо з байдужістю. Адже в «Празькому цвинтарі» є змови, підземелля, повні трупів; кораблі, що злітають на повітря посеред виверження вулкана; вбиті абати, що воскресають кілька разів; нотаріуси з накладними бородами; сатанистки-істерички, які відправляють чорні меси; карбонарії й паризькі комунари, масони, фальшиві «Протоколи сіон­ських мудреців»... Втім, у читача, що має хорошу звичку думати, відразу ж виникає відчуття, що про все це він уже десь чув або читав. І це дійсно так. Крім капітана Симоніні, головного героя книжки, усі інші персонажі нового роману Умберто Еко існували насправді й робили саме те, що описане...