До цієї книги, крім "Повісті без назви", увійшли ще три оповідання ("Гайдамака", "На селі", "Важке питання" українського письменника, представника "розстріляного відродження" - Валеріана Підмогильного. "Повість без назви" - зовсім невеличка історія, в якій дуже мало всього відбувається в сюжетному плані. Харківський журналіст прибуває на місяць до Києва. Ну, і, власне, це все. Чекаючи черзі на трамвай, він бачить жінку і слідує за нею, але губить її у натовпі перехожих. Раптово він запалюється бажанням віднайти її, чого б йому це не вартувало і він розпочинає свої пошуки. Не те, щоб дуже активні... Ходить собі по кіно і театрах, сподіваючись на випадкову зустріч. У перервах спілкується на екзистенційні теми з ким доведеться. Так, сюжет не є головним у цій історії. Основний фокус на змістовні діалоги про життя, про долю людини, про людську природу, про "людину і революцію" (так, саме у такому порядку). Підмогильний вкладає свої власні думки в уста своїх персонажів, наводить думки протилежні, зводить їх у діалогах. Українська інтелектуальна проза 30-х років минулого століття у виконанні Підмогильного не перестає приємно вражати, як глибиною висловлених думок, так і універсальністю і актуальністю обраних тем.