Цікавий, важкий, відвертий роман про життя простих людей. Історія Христі не може залишити жодного байдужим. Не буду спойлерити, просто залишу 5 зірок.

Книжка про трагічну долю української жінки та й усього народу, на мою думку. Роман Панаса Мирного тримає твою душу за шкірки і не відпускає. Ось уже скільки років я постійно його перечитую. Так - важно, так - дуже-дуже сумно. Але Христя, вона заслуговує на цю увагу. Бо що є зробив цей розділ на багатіїв та наймитів з країною, з народом? Цей ганебний занепад моральних цінностей. Який й досі ніяк не піде геть. Чи винна знедолена людина в своїх бідах? Христя - без батьків, без грошей, але з вродою була приречена на важку та ганебну долю? Вона хотіла чесно працювати наймичкою та одразу ж зіштовхнулася з заздрістю та гнівом. Людська жалоба, пиха, ревнощі та злість були та є. А що ж робити сучасним Христям?

Довго чекала на мене ця книга. І довго я її читала. Скільки в ній всього. Довго вона мене буде тримати... Старі часи, ще за панщини. Звичайна українська родина. Хоча й бідні дуже та вже вільні і свою домівку з землею мають. Живуть та виживають заради своєї єдиної дитини - дочки Христі. Та лихо в родину приходить. Батько замерзає в хуртовині. А мати не знає, як без нього і жити. Та ще й сусід на них злобу має, бо його син єдиний закохався в Христю. А Христя їм не підходить, бо бідна дуже. От сусід і підлаштовує їм різні пакості, щоб з села вижити. Закрутиться-завертиться і так важко читати стало... Жаль людей... Дівчат молодих... Вони самі собі не належать. Вчитися їм не потрібно. Головне, щоб варити-мити-прибирати вміли. Як зосталася Христя без родини та без домівки, то й подалася в найми. Кохання там зустріла. Та я б коханням таке й не назвала. Взагалі всі їх розмови дивні для мене були. Дівчата або заграють, або мовчать. Хлопці молоді дівчат не пропустять. А старі тільки до влади рвуться. Важка книга. Сподобалося, що є описи різних українських обрядів. Цікаво навіть було читати про описи хат, одежі, приготування їжі. А от природи було дуже багато. Звісно, що твір про селянське життя, але іноді просто губишся в думках від тих описів ланів, полів, лісів. Христя погано скінчила. Але, як на мене сама до того йшла. Хоч важка у неї доля та все ж не раз їй випадала можливість щось змінити. Але дівчачі сльози та емоції єдине, що вона робила. Та все одно жаль дівчини. І всіх дівчат, що так в ті часи мучилися і такий кінець отримали від життя.