Це було моє перше знайомство з автором, але я не можу сформувати якесь чітке враження, бо це знайомство було досить дивним, тому хочу ще щось у нього почитати. Манера письма легка, швидко читається, а от сюжет викликає питання. Усі оповідання мають абсолютно різну тематику, але розміщені в хронологічному порядку. Антураж дуже нагадує "Сто років самотності": нічого не зрозуміло на всі 100%, але є якась магія, що не дає закинути. Більшість оповідань мають відкритий фінал. Ніби нитку перервали в найнеочікуванішому місці і прив'язали інший колір. До цього теж треба бути готовим. Найбільше мені сподобалась розповідь про жінок-художниць та їхнє "протистояння", коли вони жили та творили лише заради одна одної. Тут навіть відчувається повага оповідача до жінок, бо він, на відміну від тогочасного суспільства, вирізняє жінок як окремих особистостей, а не лише представниць біологічного виду. Що ж до інших розповідей, то комусь вони можуть здатися надто дивними, комусь - занадто шокуючими, хоча навіть зараз вони не такі вже й віддалені від реальності. Брати, що покохали одну жінку; хлопець, що зрадив людей, які були до нього добрими; чоловіки, що ворогували до самої смерті; фанатична сім'я, що мстилась за "скривджену" дівчину...