А чи знаєте ви, де наголос у слові "гамселити"? І як швидко виправити нормальною українською "по мірі необхідності"? Як українською "вид на жительство", "предусмотрительный", "многообещающий", "краеугольный камень"? Які вам відомі синоніми до "повною мірою"? І що спільного та відмінного між "хворіти на діабет" та "перекласти англійською"? Книжка Юлії Дворецької буде корисна всім, чия українська все ще недостатньо ідеальна. Тобто всім без винятку. Комусь - щоб вивчити й запам'ятати. Комусь - щоб доступно й ненудно пояснити. Найкраще, що тут є - українські відповідники до "с глаз долой, из сердца вон" (хоча є й лаконічніші, ніж у "Помилкаріумі", римовані), "губа не дура", "из огня да в полымя", "еле-еле душа в теле". А перелік синонімів до "під лежачий камінь вода не тече" б'є всі рекорди. Як і перелік синонімів до одного слова - "скрупульозний". Сподобалася стисла (менш ніж на одну стандартну сторінку) пояснювальна записка про найголовніше при перекладі. Не "від слова до слова", а "від смислу до смислу". Це, до речі, й самій пані Дворецькій варто пам'ятати, коли "розглядати" й "торкатися" видаються їй синонімами. Інколи авторка передає куті меду (принаймні на мій скромний погляд). Я, наприклад, ніколи в живому спілкуванні не чула "близькорукий" чи "приносити співчуття". А "замусолений" мені траплявся частіше в російській мові, ніж в українській. Ну, й "низкою, ключем" на заміну російському "гуськом" я б теж з рубрики "Перекладаймо влучно" кудись посунула, адже "ключем" летять, а "гуськом" (в українському варіанті - "цугом") ходять і бігають. Дотепні в цій книжці коментарі: "Якщо ви вже дочитали сюди, то будемо сподіватися, що добряча частина звичних помилок для вас... врізала дуба". Або: "ми часто городимо городи так, наче за кожне слово нам мають заплатити", "1+1 у мові не працює, бо виходить третій зайвий", "усі дипломати колись були дипломантами"... До речі, про "колись були" - Юлія Дворецька створювала "Помилкаріум" із досвіду власних помилок, яких припускалася колись давно, чи все ж таки чужих?

Отримавши книгу, спочатку я трішки розчарувалась, тому що вона завтовшки з брошуру. Але наповнення виявилось дуже цікавим, доступно й дотепно поясненим. Я не можу назвати цей довідник вичерпним, але, безперечно, відчувається, що авторка не один рік формувала список помилок на власному досвіді. Багато уваги приділяється саме тим «гріхам», які притаманні двомовним українцям, адже, на жаль, русифікація майже нікого не оминула. Тішуся, що існують такі проєкти, як «Помилкаріум». Уважно прочитала, тепер коли-не-коли переглядаю сторінки вибірково, щоб освіжити набуті знання і користатися ними.