Кожна книга цієї авторки сповнена справжніх почуттів, людських доль, часом жалю, але все частіше радості та щастя. Можливо, короткочасного, але найбільшого, яке могло б бути... У цьому житті платити потрібно за все, тому найстрашнішою є усвідомлена та навмисна помилка, як це сталось у героїні книги. Нехтуючи зобов'язаннями, що сама на себе взяла - вона поламала долю щонайменше двох дітей-сиріток. Щонайбільше - свою власну. Дуже сумно спостерігати за тим, як страждають діти і як йдуть по кривій стежині юнаки, але саме цим Талан заохочує нас озирнутись довкола і простягнути руку допомоги якщо не ближньому, то хоч самому собі. Адже найбільший гріх людський - байдужість. Книгу рекомендую. 4/5

У кожній своїй книзі Світлана Талан ставить саме на почуття людини. У неї немає якогось дуже напруженого сюжету, цікавого світу чи чогось подібного. Вона просто описує життя звичайних людей і залишається у виграші. Світлана Талан пише про важкі життєві ситуації. Показує, що завжди є вихід, варто лише пошукати. Її книги змушують замислитися над багатьма темами та не опускати рук у важкі моменти долі. От і ця книга не виняток. Розповідається про жінку Вероніку, яка колись своїй подрузі пообіцяла доглянути за її дітьми, але обіцянку так і не виконала. Діти потрапили в дитячий будинок, в якому як ми знаємо життя далеко не солодке. І ось тут було дуже важко читати про їх переживання, труднощі, адже це всього лише діти, які ще не встигли зробити щось погане, а вже несуть певне покарання. Життя Вероніки також не склалося ідеально. ЇЇ син, якого вона так любила, став наркоманом. Що далі робити та як вирішити цю проблему жінка не знає. А можливо це доля її карає за невиконану обіцянку? Чи зможе жінка виправити помилки минулого щоб знову стати щасливою? Ця книга цікава, хоч і дуже сумна. Раджу до прочитання.

Практически каждая книга Светланы Талан вызывает бурю эмоций. Её романы просто невозможно читать, не чувствуя печаль, радость, злость на героев. Этот роман с одной стороны поднимает немало важных тем, а с другой является интересным и увлекательным произведением. Это не один из самых сильных романов Светланы Талан, но он тоже очень хорош и самое главное – заставляет задуматься о жизни, об ошибках, которые неизбежно сопровождают каждого человека, но для кого-то они могут пройти бесследно, а кому-то будут стоить его жизни. Мне было нелегко читать о жизни детей в детском доме, не говоря уже о том, что судьба уготовила молодой девушке, которая только начинала жить и даже могла встретиться со своим отцом. Главная героиня вызывает двойственные чувства. С одной стороны её не назовешь плохим человеком, возможно, слабым, а с другой её поступки повлияли на жизнь двух детей, одна из которых трагически оборвалась. Несмотря на то, что в книге частенько встречается несправедливость, а порою она даже остается безнаказанной, этот роман стоит прочитать. Ведь в жизни случаются и такие ошибки, которые влияют не только на самого человека, но и затрагивают его окружение. Возможно, чтение таких книг и поможет воспитать в людях человечность и сострадание. Роман написан хорошо, читать его интересно и самое главное – после прочтения книги хочется с кем-то обсудить события, произошедшие с героями.