Книга Ларрі Трамбле "Помаранчевий сад" за обсягом невелика, читається буквально за пару годин, однак за глибиною змісту - бездонна, розмірковувати над нею можна дуже довго. Історія носить притчевий характер, сповнена символів і підтекстів. Мова твору легка, речення чіткі і короткі, однак емоційно для сприйняття книга важка, бо в ній порушені складні теми - війни, вибору, смерті. Перед читачем постає райський пейзаж - два будинки, оточені красивим помаранчевим садом. Однак події, що відбуваються на цьому тлі, неймовірно трагічні - в один із будинків потрапляє снаряд, через що гинуть двоє людей - бабуся і дідусь двох хлопчиків-близнюків, Амеда і Азіза, які живуть з батьками в іншому домі. Та на цьому нещастя сім'ї не завершуються, так склалися обставини, що батько має вирішити, хто із його дев'ятирічних синів одягне пояс з вибухівкою і принесе себе в жертву на благо свого народу, своєї країни, помститься ворогам. Ця книга змушує замислитись: чи всі жертви, яких вимагає війна, виправдані? Чим одна смерть страшніша за іншу? Вона про всі страхіття війни: про відібране у дітей дитинство, про маніпуляцію свідомістю свідомих (вибачайте за тавтологію) громадян, про жертовність матері, яка прагне будь-що зберегти життя хоча б однієї своєї дитини і т. д. Книга дуже актуальна, особливо для нашого часу.