Ми всі це відчуваємо — відволікання, втрату уваги, звикання зосереджуватися на неважливих речах тощо. Ми стикаємося із «телефонними зомбі» скрізь, а іноді вони — це ми. Ми із жалем дивимося на людей за столиком у ресторані, які замість спілкування «сидять» у телефонах, а потім відчуваємо дзижчання в кишені. Наше життя кардинально змінилося: протягом більшої частини історії людства межа між публічним і приватним була чіткою, принаймні теоретично. Тепер ми перебуваємо всередині визначального для епохи переходу, коли наша увага стає товарним ресурсом, який у нас витягують і від якого ми все більше відчужуємося. Як і чому це сталося, а головне — чи можна цьому продидіяти?