"Поклик предків" - це твір, що презентує сумну долю собаки. Він викрадений і брутально транспортований на Аляску, де, під впливом "гарячки золота", люди використовують великих собак для тяганини упряжок в екстремальних умовах. Дуже важким насправді було для мене читання, оскільки моє серце розривається на мільйон шматочків за кожним разом, коли я читаю про кривдження тварин. Навіть тоді, коли історія є тільки вигадкою. Власне під час читання цього циклу це відчуття також мене не покидало. Після прочитання книжки я дізналася, що це дитяча література. Я особисто рекомендувала б цю книжку підліткам, оскільки є в ній багато брутальних сцен і я не упевнена, чи не було б то занадто "міцне" читво для дітей. Однак і дорослим також рекомендую взяти її до рук, читається вона дуже швидко, але залишається в пам'яті надовго.

Повість "Поклик предків" ще в дитинстві вразила мене силою духу тварин і людей і перечитувана мною неодноразово. А в пропонованій збірці відкриттям для мене стали його оповідання зі збірки "Діти морозу". Це коротенькі оповідання з глибоким смислом. Джек Лондон надзвичайно майстерно вміє вмістити в таку малу форму ціле людське життя з її душевними переживаннями та почуттями. Ці оповідання завжди вражаюче щирі, іноді вони добрі, гуманні, але здебільшого — жорстокі. Це й не дивно, адже представлена сувора Північ. Тут діють свої закони і люди намагаються вижити в екстремальних умовах Півночі. Ти можеш зламатися під вагою тяжких умов життя, але якщо ти хочеш жити — доведеться боротися до останнього, відроджуючись фізично і духовно. І тільки сильна особистість зможе перемогти. Ці оповідання жодного не лишають байдужим... Вони вражають, викликають бурю емоцій, спротив, неприйняття жорстокості. Вони і надихають, вчать не пасувати перед труднощами, боротися за своє місце у житті, допомагають повірити у себе і свої сили. Майже весь час постає тема смерті. Наприклад, в оповіданні "Закон життя" показане філософське сприйняття смерті старим індіанцем Коскушем. Коскуш прожив достойне насичене життя, і не переймається тим, що воно закінчується, адже незважаючи на смерть рід продовжується — такий закон життя. "Обов'язок життя — продовжувати рід, а смерть — його закон... Природа не милує живих істот. Вона не дбає за окремі одиниці — вона цікавиться усім родом людським". Старий згадує, як у дитинстві з неабиякою цікавістю пильнував смерть старого пораненого лося, який до останнього бився з вовками, що оточили його… І ось уже самого вмираючого Коскуша оточили вовки… Дуже вразило оповідання "Кіш, син Кішів" своєю жорстокістю, що яскраво ілюструє екстремальність життя на Півночі, її законів. Молодий вождь Кіш хоче одружитися із донькою вождя сусіднього племені. Проте йому відмовляють, бо вважають, що він потрапив під вплив білих людей і став надто м'яким. І Кіш вирішує довести свою гідність, а заодно і провчити інших жорстокою розправою...