Сюжет вибудовується навколо абсурдної на перший погляд сцени злочину, де надмірна кількість годинників збиває з пантелику і створює хибні орієнтири - розслідування рухається через плутанину, поступово відсіюючи випадкове від навмисного. Атмосфера холодна і дещо відсторонена, з акцентом на інтелектуальну гру та логічні пастки, персонажі існують радше як елементи схеми, ніж емоційні фігури. Для мене роман цікавий саме цією дивною штучністю - не все працює ідеально, але процес розплутування приносить задоволення, а фінал залишає відчуття акуратної, хоч і не зовсім класичної, логічної розв’язки.