Анотація «Подвійне життя», Ален Клод Зульцер

Едмон де Гонкур і його молодший брат Жюль були незвичними партнерами. Упродовж усього життя вони були нерозлучні: холостяки, заможні нероби, колекціонери мистецтва й письменники. Вони жили й працювали разом. Кажуть, що навіть до борделю ходили вдвох й ділили коханку. Славу їм принесли щоденники — скандальна хроніка життя паризького літературного й мистецького середовища другої половини ХІХ століття. Їх неможливо було уявити поза паризьким світським життям — як літописців своєї доби, хронікерів пліток і геніїв отруйної дотепності. Брати зустрічалися з інтелігенцією та королівськими особами й мали їхню повагу. Але в певний момент одного з них захопила хвороба, після чого творчість і життя стали зовсім іншими.

Про книгу «Подвійне життя»

Крім історії братів, роман також розповідає читачам про їхню економку на ім’я Роза, яка теж переживала свої екзистенційні кризи й драми, непомітні у тіні роботодавців. Тож, скориставшись цією непомітністю, Роза почала красти у де Гонкурів. Як автори щоденників, брати мали нещадну спостережливість. Ніщо не вислизало від їхнього холодного погляду. Вони ретельно фіксували всі слабкості та вади своїх сучасників. Але те, що відбувалося практично у них під носом вдома, вони або справді не бачили, або вирішували ігнорувати.

Роман «Подвійне життя» написав швейцарський письменник Ален Клод Зульцер. Історія заснована на реальних подіях і має лише кілька вигаданих моментів та прикрашена авторським голосом. Проза насичена й передає атмосферу описаного часу та особливість стосунків братів. Здебільшого історія зосереджується на одному рокові, коли один із них захворів, перебиваючись численними флешбеками. За своєю структурою книга схожа на роман в романі, адже поряд відбуваються два контрастних життя: заможної інтелігенції та бідного робітничого класу, які співіснують разом, але ніколи не торкаються одне одного.

Автор занурюється у щоденники братів, намагаючись показати їх зі сторони людяності, а не пліток, що ходили навколо них. Він дає новий погляд на творчість де Гонкурів, а зокрема на роман «Жерміні Ласерте», який був натхненний життям Рози. Унікальність цього твору полягає у тому, що це один з перших романів, де головною героїнею є жінка з нижчих верств населення. Також книга досліджує людське прагнення до близькості, зв’язку, розуміння та прийняття. Цей роман може зацікавити читачів, які люблять глибокі історії про ідентичність, спогади та складні людські стосунки.