Іда Фінк в своїй книзі "Подорож" розповідає, як їй та її сестрі доводилось переховуватися серед нацистів, щоб вижити, як би парадоксально це не звучало. Діставши фальшиві підроблені документи Іда з сестрою за порадою батька вирушають до Німеччини, щоб уникнути концентраційних таборів та інших жахіть Голокосту, що вибухали на кожному кроці. Весь час їх подорожі від початку і до завершення війни вони мусили видавати себе за когось іншого, але завжди дивом їм вдавалось вижити і уникнути розкриття їх таємниці найдивовижнішим способом. вони мусили працювати в полях та заводах, тікати залишаючи позаду усі свої речі, щойно десь хтось міг запідозрити про їх єврейське походження, і ретельно обирати, кому вони взагалі можуть довіряти. на щастя, доля дарує їм кілька надійних друзів, що попри постійні агітації і залякування не таврують їх ворогами народу, а щиро прагнуть допомогти. саме завдяки таким людям їм вдається вижити і навіть зустрітися із рідним батьком. З їх багаточисельної родини лише їм вдається вижити.

Іда Фінк -- відома ізраїльська письменниця, яка писала про Голокост, була родом з маленького українського міста Збараж, що в Тернопільській області. Я вирішила прочитати цю книгу, коли відвідувала Збараж, через те, що події книги починаються саме там. Мені здавалося, що це допоможе мені відчути та зрозуміти місто краще. Натомість я отримала історію про шлях двох сестер-єврейок, які весь час перебувають в дорозі, втікають з одного міста до іншого, змінюють імена та свої історії, намагаючись уникнути переслідувань Гестапо під час Другої Світової війни. Збараж та Тернопіль були лише початком великого шляху двох дуже сміливих та відважних дівчат, а далі майже всю книгу вони йдуть та їдуть Німеччиною. В певному сенсі нагадує або Бродяг Дхарми Керуака, або Страх та ненависть в Лас-Вегасі Томпсона, але, по-перше, це жіноча історія, що розказана жінкою, і таких історій досі недостатньо (ані того, що стосується досвіду переживання війни, ані того, що стосується досвіду переживання щоденного побутового антисемітизму). А по-друге, весь авантюризм, що присутній дівчатам викликаний не нудьгою, а реальною небезпекою. То ж, екзистенційні переживання дівчат справжні, реальні й від того такі страшні. Авторка дає багато цікавих деталей, які стосуються і ставлення різних людей, в тому числі українців, до євреїв, раціону робітників під час війни, життя німецьких міст, роботи Гестапо, тощо.