Частково заснована реальних подіях в Кентуккі кінця 1930-х історія англійської дівчини Еліс, що шукала можливості покинути застиглий домашній світ шляхом одруження з американцем і переїзду на його батьківщину. Але реальність виявилася куди прозаїчнішою: провінційне шахтарське містечко із суворими пуританськими правилами, яких неухильно дотримуються чоловік і свекор. Відраду Еліс віднаходить у товаристві бібліотекарок: дівчат, що доставляють книжки у найвіддаленіші гірські райони й поширюють освіту серед неграмотного населення. Верховодить ними Марджері О‘Гара — жінка власних правил, незаміжня й незалежна, в очах містян — пляма на охайному зовнішньому вигляді їхньої громади. Книга про важливість взаємної підримки і взаєморозуміння (у даному контексті — сестринства). Майстерно описавши дані аспекти, авторка, на жаль, ослабила інші сюжетні лінії. Напружена детективна лінія обривається на нелогічній ноті (для людини, яка звикла отримувати повне пояснення загадки). Спроба описати соціальний бік історії — страйки шахтарів і вплив профспілок — не отримала логічного продовження. Сильний момент із загальним осудом Еліс та Марджері раптово перестає бути вагомим. І найголовніше: класифікація «роман про кохання» просто зобов’язує автора знайти героїні пригідну пару. На жаль, штамп «якщо є чоловік і жінка, то між ними має бути кохання, по-іншому ніяк» подекуди може здатися притягнутим за вуха. І ти не розумієш, звідки взялася любов між героями, які могли б бути просто добрими друзями й колегами. Проте, якщо опустити дані моменти, історія гідна прочитання — адже кожна книга це зірка і письменники створені для того, щоб дарувати нам ці зірки.

«Подаруй мені зірку» - історія про Еліс, яка тільки-но приїхала в Кентуккі разом з чоловіком. Тут створюється кінна бібліотека - програма тодішньої першої леді, задля доступу до знань у майже всіх частинах Штатів. Та тяготи сімейного життя та консервативність містечка життя дівчини кардинально відрізняється від очікувань. На противагу їй Джоджо Мойєс змальовує Маргарет - ту, яка йде проти неправильних норм суспільства. Вона горить своєю справою і бореться за справедливість, що наражає її на гнів містера Ван Кліва, свекра Еліс. Це також історія про дружбу, любов до однієї справи та віру. Віру у вітер змін. Віру у надію на краще. Читається неймовірно легко та підходить для чашки чаю і осіннього пледу.

!!!Як важливо, бути вільною та незалежною!!! І це нам показано на прикладі Еліс. Дівчина, яка помилилась і вийшла заміж не за "того - самого" чоловіка. Тому, коли була можливість втекти з дому на роботу, Еліс вхопилась за цю можливість, як за рятівний жилет. Робота виявилася не легкою, кінна бібліотека. Там вона познайомилася з Марджері. Подруга мала жахливе дитинство. Тому Марджері не підкоряється традиціям. Має коханого чоловіка(який її кохає до нестями), але заміж за нього не хоче. Вона і так почувається щасливою та вільною. З цього моменту і починається весь розвиток подій. На кожну героїню чекає нелегка пригода. Яка інтригує та заманює, щоб дочитати до кінця. Дочитавши книгу до кінця, я м'яко кажучи під враженням. Тому, що Джоджо Мойєс пише дуже проникливо та життєво.