Цікавий дизайн обкладинки. Текст добре вичитаний, помилок було дуже мало і це переважно друкарські чортики. Історія розповідає нам про групу молодих людей, у яких зламалася автівка і їм довелося пішки йти до найближчого забитого села за допомогою, де вони застрягли на деякий час. Автобусів нема, інтернету нема, мобільного зв'язку нема. Ну хоч світло є і те добре. Загалом якщо вам здалося, що це сюжет чергового жахастика де група студентів їде до лісу, в гори чи якесь дивне село посеред нетрів, то так і є. Фактично це класичний сюжет третьосортних жахастиків, тільки книжковий варіянт із українськими реаліями. Але, знову ж таки, це не є чимось поганим, особливо якщо від книги не очікувати більше, ніж вона може дати. Загалом, хоч я і не прихильник цього жанру (правду кажучи, починалося як жахи, а закінчилося більше як детектив), та книга мене приємно вразила. Написана легко, добре читається, цікаво, захопливо, доволі логічно (окрім деяких моментів, але про це пізніше). Також сподобалося як вплели казкові сюжети в історію (та й сам розбір казок і їхніх значень був цікавим, проте не можу сказати наскільки реалістичним). Та все ж є і мінуси. Хоч книга і захоплива, але їй не вистачає атмосфери та напруги. Те, що було в книзі пана Ліра: Підземні ріки течуть, тут практично відсутнє. Воно цікаво, що буде далі, але нема напруження і не надто хвилюєшся через персонажів. До речі, щодо персонажів теж хотів сказати дещо. Вони видаються не так компанією друзів, як зграєю близьких родичів, що за першої ж нагоди роз'їхалися світом подалі одне від одного і зараз повернулися, аби тільки отримати спадок. Тож і поводяться відповідно. Чого тільки варте оце ставлення, коли один із групи помер, а інший (неповнолітній) втік кудись у ніч і його навіть не почали шукати до середини наступного дня. Ну і кінець... Чесно кажучи він ледь усе не зіпсував. Точніше він зіпсував, але враження від книги загалом були позитивні, тож я вирішив на нього не зважати. Це кінець у стилі: ой, щось набридло писати, все обірву історію де є. Найсумніше те, що оцей весь розвиток персонажів (той само Ігор), оця вся містика, оці вплетені казкові сюжети... Все це в одну мить було обрубано (і викинуто на смітник) коротеньким фіналом на дві сторінки ні про що. Тобто воно фактично не мало сенсу і це дуже сумно, бо книга мала чудову кульмінацію і гарно та логічно все закрутила. Я кажу логічно, бо більшість подій гарно вписуються у загальний сюжет і не суперечать одна одній. Але от фінал вийшов бляклим і якимось обірваним. Тим не менше книга мені сподобалася і я не жалкую, що її прочитав, але все ж хотілося, аби в книги був кращий фінал.