Мабуть ця фраза стала для мене єдиним, що мені запам'яталося в романі, незважаючи на те, що знаю я її набагато раніше... але начебто як треба віддати данину... навряд чи багато хто знає, що це шматочок проповіді, і, завдяки Хемінгуею вона стала широко відома, хоча хто його знає, можливо, в англомовному світі це так і є. Дивно, але мені було страшно нецікаво: мене не зачепив ні сюжет, ні герої, ні стиль викладу, ні навіть думка про те, що іноді три дні/мить - більше всього життя... мене не залишало відчуття, що я все це десь читала і там мені це було цікавіше.

Таке враження, що автору платили за кількість букв. Бо розтягувати те, що можна описати в 3х реченнях, на 30 сторінок, і по колу розмусолювати одне і те ж, треба вміти. Книжку можна сміливо скоротити в 5 раз. Кому шкода свого часу, не рекомендую. Я вже навіть відкину всі комуністичні мотиви тієї історії.

Дійсно, ця книга, певно, є найкращим прикладом стилю Гемінґвея. Він глибоко занурює в почуття достатньо великої кількості персонажів, пояснює їхню історію, взаємини у самому партизансьому загоні, моральне падіння персонажа(в нашому випадку Пабло) через "втому" від війни, й саму причнину та наслідки тієї ситуації, що склалася в Іспанії в 1936-1939 рр. Кожною клітиною ми співпереживаємо героям, особливо під час "фінішу". Хоча й сам Гем в суворій дійсности очевидно підтримував республіканців, проте він не зображує одну сторону як "безликих варварів", а інших безсумнівними героями Іспанії, ба навпаки ж показує, що це також люди, здатні мислити й приймати важкі для себе рішення. Наразі роман залишається найліпшим твором художньої літератури(до речі, непозбавленої документальної основи), що описує події громадянської війни в Іспанії. Мінуси: 1. Надто велика зацикленість на стосунках Марія-Роберт, навіть там, де це доцільно 2. Деяка "затянутість" книги(події в романі тривають всьоголиш 3-4 дні, а Гемінґвею вдалося їх розтянути аж на 600 сторінок) 3. Надто вже очевидна кінцівка( певно, автор і не ставив собі за мету створити якусь інтригу, однак...) Як підсумок, все ж, якщо ви в повному обсязі хочете осягнути і дослідити творчість Е.Гемінґвея, відчути автора - "По кому подзвін подзвін" є обов'язком і необхідним до прочитання.