Я ніколи не була у Криму... Тож, поки фізичної та технічної можливості відвідати, зрештою, цей мальовничий півострів нема, як і бажання, зважаючи на тамтешню пануючу владу, подорожую ним... літературно. Минулоріч таким ,,гідом" для мене стала дитяча повість Зірки Мензатюк ,,Дике літо в Криму". Цьогоріч, окрім даної книжечки, планую прикупити ще й поетично-прозову збірку українською та кримськотатарською мовами ,,Qirim inciri (Кримський інжир)", а також більш, ніж просто кулінарну енциклопедію -- розкішне видання ,,Кримськотатарська кухня". Світлана Поваляєва -- сучасна українська поетеса та письменниця, журналістка за освітою. Уродженка Києва, для якої Крим до окупації 2014 року був другою домівкою, немов ,,сусідньою кімнатою", в котрій напам'ять знаєш кожен закуток. Дана збірка -- перша поетична книжка авторки, в доробку якої уже є сім прозових і одна дитяча. Вірші, котрі увійшли до неї, творилися до і після 2014-го, увібравши в себе, що ,,лилося потоком слів на папері". Це і любовна, і військова лірика, обрамлена прекрасним ілюстративним оформленням з-під пензля Світлани Фесенко. Кожен вірш читається, направду, на одному подисі! Щирість, пронизливість та глибина кожної строфи -- так, хто б не читав із сучасників, впевнена, кожному відгукнуться ці поняття! Верлібр, зумисна відсутність подекуди розділових знаків творять особливий чар читання і перечитування кожнісінької сторінки... ,,Крим для мене -- домівка серця, вся любовна лірика -- це ,,останній" Крим 2013-го року. Після Криму я -- емоційна переселенка, біженка в післямайданно-воєнний ПТСР. Але моя втеча закінчується поверненням -- у здатність відчувати, в закоханість, в любов. Коло нарешті замикається... Чи розмикається..."