Одна із моїх найулюбленіших книг у Джейн Остін. Вона про щирі, справжні почуття, для яких роки – не мають значення. Головна героїня цієї історії – 29-річна Енн Еліот. Розумна, вихована, із шанованої, проте бідної родини. Дівчина неодружена – вона закохувалась лише один раз, у 19 років, і її коханий навіть пропонував їй вийти за нього заміж – але усі рідні були проти цього шлюбу. Адже її наречений був дуже молодим і ще не зробив ніякої кар’єри. Енн піддалась на умовляння інших почекати, хоча між молодими людьми були щирі, вірні, чисті почуття. Фредерік образився. І його можна зрозуміти. Він покидає рідне місто і будує кар’єру. А що Енн? З тих часів минуло десяток років, а дівчина не зустріла нікого, у кого б могла закохатися. Ніхто не зрівняється із її коханим Фредеріком. Тепер її рідні не проти, щоб дівчина виходила заміж і за хлопця менш заможного, ніж був Фредерік. Енн розуміє, як же вона помилилась у юності. І у неї є ще почуття до коханого юності. Яке ж було здивування дівчини, коли вона дізнається: Фредерік повертається у місто! Тепер це змужнілий, упевнений у собі чоловік із прекрасною кар’єрою та статками. Але він і чути не хоче про Енн! Ця гордість! Чи зможе молодий чоловік пробачити дівчину? Чи насправді його почуття до неї минули?! Чудова, романтична книга!