Іван Франко – людина-титан, він безперечно надає читачеві право на власну думку. Саме читач вирішує, як сприймати того чи іншого героя. Івана Франка може і треба сприймати по-різному, головне, не використовувати кліше про те, що він був соціалістом, борцем за права народу тощо. Іван Франко є єдиним, неповторним, багатогранним, він писав твори і заробляв цим гроші, які витрачав на те, щоб писати твори для душі і від душі. Він був альтруїстом, він не боявся вести дискусії, зрештою його шлюб, на його ж думку, був шлюбом «возз’єднання України – Галичини і Наддніпрянщини». Це і є жертовність, яку зрештою ніхто не оцінив. Гадаю, що Іван Франко мав намір відобразити у головному героєві ті риси, які мав сам. Насолоджуйтесь чудовим твором світової класичної літератури!

Захопити читача історією, а потім увесь сюжет тримати інтригу та зацікавленість до майбутнього розвитку подій (або ж навіть збільшити її), не кожному автору під силу. А ще складніше виконати таке завдання стає, коли душа лежить до типу героя, який на перший погляд більшості людей здається класичним або ж навіть нудним (лікар, адвокат,бухгалтер та інші). Але якщо автор ДІЙСНО так відчуває і "бачить", то віддавшись роботі над твором можна написати шедевр (який на жаль не кожен і не з першого разу може зрозуміти). Напевно, так і вчинив Іван Франко, писавши свою (на мою думку) найяскравішу та найемоційнішу повість "Перехресні стежки". Автор узяв дуже харизматичних і глибоких героїв, що мабуть і допомагає зануритися у твір з психологічної точки зору. Мені дуже подобається, як автор показав роль професії (або ж просто виду зайнятості) у майбутньому героїв. Це дуже гарний приклад того, що кожен твій сьогоднішній вчинок (навіть, на перший погляд, самий незначний), може ДУЖЕ повпливати на твоє майбутнє (від завтрашнього дня і пізніше). А всі наступні події, які можуть відбутися найближчим часом, можуть дати тобі можливість виправити помилки свого минулого або ж... Кількома словами - все залежить від тебе (і зазвичай, тільки від тебе). Цю книгу можна радити усім, хто цінує класику української літератури. А особливо любителям творів типу "ефект метелика" (це лише моя думка). Після того, як прочитаєш цей твір - отримаєш велику кількість вражень, але у кожного вони будуть різні. І щоб винести СВІЙ вердикт, варто самому узяти і спокійно прочитати цю історію.

Іван Франко - не тільки письменник, поет, публіцист, журналіст, історик мови, літературний критик, драматург, перекладач і літературознавець; він іще й економіст, затятий борець за соціальну справедливість і національну самовизначеність; натхненний автор, що міг одним із перших в Україні жити з письменницьких гонорарів; блискучий літератор, творчу спадщину якого вже зібрано в 50-титомне видання, що має розростися, як подейкують, і до повноцінного 100-томника. Його роман "Перехресні стежки" - це перший український детектив (а то й трилер!) із напруженим і драматичним сюжетом, із тугим і болісним переплетінням лінії пошуку інтимного особистого щастя й жертовного служіння інтересам свого народу. Молодий, але завзятий і успішний адвокат Рафалович, окрім своєї безпосередньої адвокатської практики, виявляється на новому місці свого замешкування втягнутим іще й до родинного конфлікту. Розворохоблений минулими, молодечими почуттями, вражений несправедливістю й тиранією, що скували кайданками зневіри та безнадії його колишню обраницю, адвокат вагається між власними почуттями й загальнонародною справою. Своєю непримиренністю й саможертовністю адвокат нагадує українських дисидентів - когорту "ворогів народу", плеяду "політично репресованих", замордованих і закатованих по колимах і сибірах тоталітарної совдепії. Із тією тільки відмінністю, що персонаж Франка перемагає підступну систему, щоправда, ціною відмови від особистого щастя.