Якщо мене запитає людина, котра ще не знайома з творчістю Франка Тільє, який би роман письменника я рекомендував їй для знайомства – це, однозначно, був би «Пазл». Звісно, що в цього французького майстра саспенсу є чимало гідних романів, які б у повній мірі продемонстрували його вміння закручувати сюжет, нагнітати атмосферу, створювати раптові неприємності своїм героям та, таким чином створювати першокласний психологічний трилер. Але, як на мене, то саме в історії Ілана та Хлої – письменницький талант маестро досягнув свого апогею, зробивши із банального на перший погляд та заїждженого сюжету про психіатричну лікарню і замкнену у ній групу людей, що складається з різноманітних персонажів, щось і справді оригінальне та не схоже на класичні трилери. Принаймні, щодо мене – то, Тільє і справді вдалося здивувати, і це притому, що я є прихильником жанру та, за життя, перечитав і передивився чимало книг і фільмів зі схожим сюжетом. Не буду приховувати, що протягом читання книги, я далеко не раз мав припущення щодо того, хто головний негідник та у чому вся справа. Але, кожного разу Тільє руйнував мої припущення, ніби морська хвиля руйнує пісочні замки, повертаючи сюжет в інший, до того не видимий мною бік. І ось, я вже починав підозрювати вже іншого персонажа, але лише до того часу допоки автор знову не робив свій "підступний" хід. А ще, протягом всього роману я кидався у крайнощі, то припускаючи, що протагоніст цілком здорова в психічному сенсі людина, а хтось лише бавиться його свідомістю, а то, що він повністю схиблений і все, що відбувається плід його хворобливої уяви. І продовжувалися такі коливання від одного припущення до іншого до самого фіналу. Що ж до самого фіналу, то повірте, які б припущення ви не вибудовували протягом читання роману – автор зможе вас здивувати. Звісно, можливо, серед сотні читачів знайдеться і той, хто скаже, що він іще на середині історії здогадався в чому ж річ, і, можливо – навіть не збреше. Але, навіть у тому разі, іншим дев’яносто дев’яти людям – варто прочитати роман, ти паче, якщо вони є прихильниками жанру психологічного трилеру. Скоріш за все, автор зможе вас здивувати, а ще подарувати незабутній вечір, чи кілька вечорів – все залежить від вашого вільного часу та швидкості читання, – в розгадуванні разом з головними героями багаторівневої таємниці, майстерно припрошеної кількома загадками меншого масштабу. А ще, в цьому романі неймовірна атмосфера, що стане спокусою для прихильників жанру – ніч, зимова завірюха, занедбана лікарня, котра ховає в собі чимало таємниць, купа незнайомців, кожен зі своїми "скелетами в шафі", підозрілі завдання від авторів гри, і, як завжди – не змога покинути це місце. І як своєрідна "вишенька на торті" – нетрадиційний та непередбачуваний фінал, що все розставляє на свої місця. Отож, для знайомства з творчістю Тільє – ця історія підходить краще як ніяка інша. Перегорнувши останню сторінку «Пазла» – ви зрозумієте можливості письменника, та будете знати чого чекати від його інших романів. Рекомендую.

Склоняюсь больше к "понравилось" чем к "не понравилось". Если быть объективной, книга действительно классная, запутанная. Интересные персонажи. Место действия тоже привлекает и интригует. Все эти тайны недомолвки, странные загадки. Сюжет действительно очень стОящий. А эта финальная фраза главного героя... Мммм...ну просто сказка, самый сок. Финал понравился. Но в то же время, ожидаемо. Развязка была предсказуема для меня. Возможно, потому что я уже много книг и фильмов с подобным сюжетом пересмотрела и если бы итог был другой, меня это бы больше удивило. Я старалась сама себя запутать, найти новых подозреваемых, подкинуть себе больше вариантов, но всегда склонялась к одному и тому же итогу. Не скажу, что прям всё всё расставила по полочкам, но основную идею разгадала на половине книги. И это немного сбивало интерес, но в целом книга достойная и хорошо запутанная.