Реалізм у письмі, в зображенні деталей і химерність твору в цілому – так можна схарактеризувати манеру творчості Василя Трубая. У ній щось від Гоголя й Булгакова, від Маркеса й Кортасара. В оповіданнях, що увійшли до цієї книги, письменник торкається найвтаємничених взаємин між Чоловіком і Жінкою, Людиною й Богом, Людиною і Природою. Зазвичай думки його приголомшують радикальністю, суперечать усталеній моралі, а часом навіть лякають своєю безжальною правдою. Думки ці врізаються у свідомість, змушують сперечатися ‒ і змінювати свій погляд на світ.