Для мене таким собі ,,знаком якості'' літератури є те, наскільки добре вона запам'ятовується після прочитання. І от, поезії Павла Тичини мені не просто надзвичайно подобаються - я пам'ятаю їх ще зі шкільних років! Особливо мені припали до душі інтимні вірші українського класика. Чому? Бо вони, на мою думку, дуже вміло поєднані, наповнені невловимим шармом та гармонією. Кожен рядок ще більш милозвучніший за попередній, тому й сам вірш сприймається легко і швидко запам'ятовується. Моїми улюбленими поезіями цього автора є ,,Ви знаєте, як липа шелестить?...'' та ,,Пам'яті тридцяти''. І якщо перша поезія- це розповідь про гідне почуття кохання, ототожнення цього прекрасного почуття із красою природи. То другий вірш - цілковито патріотичний. Він присвячений тим безстрашним студентам, які не опускаючи голів перед ворогом, достойно билися біля станції ,,Крути''. Мене поезії Павла Тичин проймають буквально ,,до мурашок'', оскільки вони написані не тільки майстерно, а й з душею. Від мене однозначно 5/5. Рекомендую!

Ви коли-небудь помічали, що деякі вірші бувають схожими на музику? Прикладом такої поезії є творчість українського поета Павла Тичини. Особливістю віршів цього автора є відсутність рими. Таку поезію зрозуміє не кожен, бо дехто і взагалі вважає білі вірші різновидом прози. Однак варто прислухатися до звучання рядків, до того, як поєднується слова для того, щоб відчути мелодійність написаного і зрозуміти, що це дійсно вірші, до того ж сповнені музики. Варто пригадати вірш "Арфами, арфами...", в якому поет майстерно передає передчуття наближення весни. Поняття весни у даному випадку можна розглядати у трьох аспектах: як пору року, як прихід юності і як процес відродження країни. Вірш поділений на чотири строфи, кожна з яких несе певне переживання ліричного героя: у першій строфі описується прихід весняної пори, у другій - мова йде про думи, які наче хмари хвилюють героя, третя строфа підкреслює барви весни, якими милується ліричний герой, а остання строфа представляє собою звертання до коханої та містить заклик відкрити своє серце весні. Про Павла Тичину Василь Барка писав наступне: "Тичина-кларнетист, можливо, був найвизначніший лірик світу у свої класичні роки [1914-1924]". Не знаю, чи можна вважати цього поета визначним ліриком світової літератури, однак немає жодних сумнівів, що творчість Тичини займає визначне місце на сторінках української літератури, тому з поезію цього автора варто познайомитися кожному українцю.