"Паскудна звістка" - друга частина історії про Патріка Мелроуза. Щодо сюжету - Патрік тут вже дорослий хлопець, який через складне дитинство зараз зловживає мало не всіма забороненими речовинами в пошуках себе та свого місця в суспільстві, а ще - щоб забути жахи дитинства. Він отримав звістку, яка для всіх інших могла б стати жахливою, але не для нього. Його вона зовсім не зачепила, лише принесла незручності. Вже вдруге дивуюсь тому, як автор чудово пише цю історію, бо навіть зі всіма сценами, пов'язаними з наркотиками, я всеодно хочу читати далі, а ставлення до наркотиків в мене дуже-дуже негативне. Хочеться зрозуміти Патріка, хочеться йому допомогти. Він як обєкт спостережень для людей, які завжди все хочуть поремонтувати, будь то річ чи людська психіка. В мене головний герой викликав співчуття і навіть через призму поганих звичок постійно залишається хорошим. Мені хочеться спостерігати за Патріком, за його рішеннями і наслідками навіть тоді, коли його поведінка мене відверто бісить! Ось такий парадокс...

Вторая книга, про жизнь Патрика Мелроуза - мрачная, мне было неудобно и неприятно читать, герой всю книгу ищет дозу, принимает всякие виды наркотиков, теряет связь с окружающим миром, людьми, теряет себя и опускается на самое дно. Между первой и второй книгой, мы нечего не знаем о жизни и взрослении Патрика, только то, что он давно наркоман и лечился в психиатрической больнице. Патрику всего 22 года, но он познал всё, что мог из наркотических препаратов, он тратит деньги, нечем не занимается...И в самом начале книги узнает, что его отец умер, нет сожалений, нет каких - то чувств. Патрик даже не верит в то, что Дэниел может наконец -то умереть, это событие никак на него не влияет...лишь чувство радости и победы. Понятно, что после того, что Патрик пережил в детстве он ненавидит отца, но выбраться из дурмана и стать собой он пока не может. Эта книга - медленный путь в бездну, путь в никуда, но зачем мне было это читать? скорее это все рефлексия автора, его история...очень тяжелая книга, не для всех, даже не знаю кому её можно рекомендовать.

Коли читаю такі книги, завжди дивуюся – що хотів ними показати автор читачеві? Мені це залишилось не дуже зрозумілим, адже більшу частину книги головний персонаж приймає наркотики або знаходиться у їх пошуку. Це друга книга серії про Патріка Мелроуза, і я сподіваюся, що в наступних книгах знайду більше особистісного сенсу. Патрік Мелроуз – молодий чоловік, який живе в Англії і безцільно марнує життя: він багато випиває, вживає наркотики, міняє жінок, зустрічається зі знайомими, ніде не працює (батьків капітал це дозволяє). Патрік отримує звістку про смерть батька і вирушає до США, аби забрати його прах. Натомість, у Нью-Йорку його кількаденне перебування буде сповнене суцільним алкогольним і наркотичним дурманом (інколи навіть на межі виживання). Власне, це все, що можна сказати про сюжет цієї книги. Наскільки мені сподобалася перша книга, настільки важкою для сприйняття і навіть гидкою була друга книга. Проте, не дивлячись на це, є бажання почитати про житті Патріка далі (мабуть, просто із цікавості).