Неймовірно яскравий, насичений подіями роман європейської літератури, у якому філігранно сплітаються як, переваги, так і недоліки класичного твору. Прекрасний текст, тонкий опис епохи з величезною кількістю подробиць – про одяг, архітектуру, кулінарні страви, дозволяє читачеві перейнятися духом Франції XIХ століття. Одночасно, робить історію занадто неквапливою, дещо відволікає від суті того, що відбувається. Сюжет «Пані Боварі» можна було б описати кількома реченнями. Та завдяки письменницькому таланту Флобера, читачу вдається проникнути в глибини психології героїв, зрозуміти мотиви їхніх вчинків. Образ мадам Боварі настільки реалістичний, що, навіть незважаючи на їх неправильність, героїню можна зрозуміти, та в чомусь навіть поспівчувати. Особисто мені було шкода лише маленьку Берту, яка через свої помилки, егоїзм та недалекоглядність батьків, опинилась в настільки жалюгідній ситуації. Її дитинство важко назвати щасливим, адже по суті вона не була потрібна ні матері, ні батьку. Ще один прекрасний персонаж - аптекар пан Омі. В його уста автор вклав дуже мудрі думки, хоча в цілому цей герой швидше комічний. Саме з його допомоги Флобер висміює тогочасне суспільство. Дивуюсь, що багато з тих, хто прочитав «Пані Боварі», засуджують її вчинки, те, що вона, попри все, продовжувала залишатися бездіяльною, мрійницею, ніяк не намагалась звільнитися від тягаря свого життя. Та скажу вам так: у ті часи мадам Боварі не могла просто так розвернутися й піти від чоловіка, не мала права отримати розлучення, знайти роботу, і, заробивши достатньо грошей, забрати дитину й поїхати в Париж назустріч життю своєї мрії. Я не виправдовую Емму, оскільки наслідки її вчинків довелося пожати не лише їй, а й усій її родині. Однак і камінь кинути в неї не можу, попередньо не спробувавши її зрозуміти. А коли зрозуміла, то вже не можу відноситись до неї з холоднечею виконавця смертельного приговору. Вважаю, цю книгу варто прочитати усім сучасним жінкам. Історія актуальна й сьогодні!