Це рідкісний приклад наукової фантастики, що працює не через екшен чи технологічні сенсації, а через форму, пам’ять і емоцію. Роман пропонує унікальний досвід читання: фрагментована структура з некрологів, архівних матеріалів і етимологій поступово складається в цілісну історію про горе, любов і взаємозв’язок людських життів у часі. Книга ставить складні питання про межі людяності, відповідальність творця, право на пам’ять і те, чи може штучний інтелект по-справжньому переживати втрату.