Це б могла бути дуже хороша книжка, але авторка її не вивезла. Це не космоопера, а скоріше політичний детектив в антуражі космосу. В лорі існує велетенська імперія Тейкскалаан, яка поступово захоплює все нові та нові шматки космосу, поширюючи свій військовий та культурний вплив, і є маленька станція Лсел, яка цьому впливу опирається (для мене так і лишилось загадкою, чому її просто не поглинули). Історія стартує з моменту, коли Тейкскалаан просить надіслати нового посла Лселу, бо попередній чи то скомпроментував себе, чи то щось гірше. Прибуваючи на планету, яка слугує столицею імперії, нова амбасадорка Магіт дізнається, що попередній посол мертвий. Намагаючись з'ясувати, що сталося, героїня заплутується в павутині палацових інтриг. Проблема цієї книжки в тому, що авторка занадто сильно хотіла розказати про шкоду культурної експансії. Цей меседж займає 75% книжки, на решту 25% побудовані сякі-такі декорації світу та схематично вимальовані персонажі. Ну тобто, якщо не тикати пальцем в очевидні сюжетні дірки, то може конструкція і встоїть. Герої теж не надто виписані і часто поводять себе як підлітки. Головна героїня, яка має бути підкованою дипломаткою, в перші ж дні вибовкує державні таємниці малознайомим людям і безкінця ображається. Мотивація другорядних персонажів так слабко прописана, що часто її потрібно дофантазовувати самому. Я знаю людей, яким ця книжка дуже сподобалась, і у нас була палка дискусія)) Та все ж я лишусь при своєму, якщо ти пишеш книжку заради ідеї і не даєш їй підгрунтя з лору, історії і правдоподібних персонажів, то вона не працюватиме. Продовження не читатиму.