Головний герой пілот цивільної авіації і перед ним постає вибір хто житиме його родина чи цілий літак пасажирів. До кінця не зрозуміло чи можливий в книжці хороший фінал, і це достатньо добре тримає в напрузі. Дізналася багато цікавих речей про літаки, про кабіну пілотів. Але от замітка від видавництва що таке літаки "Ф-16" була зайва, хоча я б воліла не знати про ці літаки(

Якщо чесно, то я так і не зрозуміла що авторка хотіла сказати😐 Перша половина мені прям подобалась, було цікаво спостерігати як головний герой робить вибір, як він ділиться з екіпажем та їх взаємовідносини. Мені дуже імпонувала дружина капітана і те з якою стійкістю вона прийняла ситуацію. Все йшло добре. Навіть «інстаграм зірка» не прям щоб вибісив, бо в сучасному світі це було логічно 🥲 Але потім, коли почали описувати терористів та їхню мету щось пішло не туди. Це виявились курди, які хотіли привернути увагу до свого народу, бо Америка покинула їх. Насамперед мені не зрозуміла така мотиватиція, цікаво чи авторка напише таку ж історію про нас 🤔 Фінал книги теж особисто мені незрозумілий. Герої такі круті та класні, що вирішили повністю вивчити історію курдів. Але нікому про них не говорили, просто вивчали собі тихенько дома з поясненням «маленькими кроками». Дуже цікаво, а що це дасть? Як допоможе? Чесне, я навіть не знаю чи рекомендувати її, а якщо рекомендувати, то кому. Хіба просто на вечір почитати «бойовик» і поплюватись на деякі вчинки 😇

Читаючи цю книжку, я ніби потрапила в салон того самого літака, де за кожною дією стоїть страх, а кожне рішення може стати останнім. Сюжет «Падіння» побудований на одночасно двох напружених лініях: літак із пасажирами, який за наказом терориста має розбитися або ж летіти, якщо пілот готовий пожертвувати сімʼєю.Терорист ставить питання, чим дає можливість сім’ї пілота врятуватися— показати на карті, де знаходиться Курдистан, або виконати його вимогу й скерувати літак на загибель. Це моральна пастка, де правильного виходу наче немає. Авторка дуже правдоподібно змальовує психологічний тиск і безсилля героїв. У мене було відчуття, що сторінки перегортаються самі — настільки захопливо написано моменти переговорів, дій екіпажу та спроби знайти вихід. Однак, мушу зізнатися, місцями сюжет здавався розтягнутим: напруга спадає, і хочеться, щоб події рухалися швидше. Саме це дещо знижує динаміку, але не псує загального враження. Для тих, хто любить трилери, засновані на реальних страхах — польотах, тероризмі, шантажі та моральних дилемах — ця книга справжня знахідка. Вона поєднує відчуття фільму-катастрофи та психологічного трилера, змушує уявити себе на місці героїв і подумати: «А що б зробив я?» Чи сподобалася мені книга? Так, незважаючи на моменти «затягнутості», вона викликає емоції та залишає після себе післясмак тривоги й роздумів. Раджу всім, хто цінує динамічні, морально складні історії.