Книга хороша, хоча місцями сюжет трохи просідає. Вона буде цікава тим, хто любить родинні саги та хоче дізнатися більше про історію й культуру Кореї. Роман показує життя кількох поколінь однієї родини, їхні труднощі, боротьбу за гідність і виживання.

Не буду вдаватись в опис сюжету, вже багато про це написано. Завжди цікаво дізнатись про побут, традиції, історичні події різних країн світу. Життя - непередбачуване, тому ніхто не знає, що тебе чекає. Чесність та людяність перемагають усі негаразди, просто іноді не знаєш як довго доведеться чекати.

Роман розповідає про чотири покоління корейських мігрантів до Японії, починається з 1930-х років, коли Корея була японською колонією. Головна героїня, 15-річна Санджа, живе у бідному рибальському селі недалеко від Пусана. Вона закохується в багатого приїжджого торговця з Осаки і розуміє, що вагітна, але коханий не може з нею одружитися: у Японії у нього дружина та діти. Хоча письменниця, наскільки я розумію, сама не стикалася з труднощами мігрантів, у романі вони дуже добре описані. Це, наприклад, відмова у наймі на роботу або виплата третини заробітку японця, відсутність громадянства (до 1993 року у них брали відбитки пальців при оформленні посвідчення особи), про словесні посилки на кшталт «валіть у свою Корею» я навіть не говорю. Розповідь у романі лінійна: дитинство Санджі, одруження та міграція до Японії, народження дітей та онуків. У романі приділяється велике місце релігії. Тому і багато адаптованих на корейську мову імен: Ісак (Ісаак), Йосеб (Йосиф), Ноа (Ной), Мозас (Мойсей). Було дуже цікаво стежити за Санджою та її непереборною любов'ю до Ко Хансу, я в принципі люблю такі історії крізь віки. Також багато приділялося уваги другорядним персонажам, їхні історії іноді відбрунькувалися на цілі розділи. З недоліків роману, мабуть, відзначу скнарість атмосфери та описів. Здавалося б, тут поле не оране – героїня потрапляє до країни з іншими звичаями, мовою, культурою. Але вам тільки згадка ханбока і кімчхи, і все. Діалоги раптово починаються і раптово закінчуються. Про почуття героїв йдеться побіжно і доводиться здогадуватися, вони люблять, ненавидять, не довіряють, бояться? Але дія в романі йде просто семимильними кроками. Разом вийшло насичене оповідання, з "м'ясом" без жодної "води". Тим не менш, я прочитала роман із великим задоволенням та інтересом з першої і до останньої сторінки.