Коли вперше в «Якабу» побачила книгу Мохсіна Хаміда «Утеча на захід», то одразу поклала її до списку бажань, бо, згодом придбавши книгу, очікувала зануритись у світ вимушених переселенців, життя яких на батьківщині зламала війна, через що вони були змушені втікати до інших країн. Вважала, що мене очікує історія, яка хоча би віддалено нагадуватиме кінострічки «Середземномор`ї», «Діпан», документальний фільм «Людський потік», або ж відомий роман Халеда Госсейні «Ловець повітряних зміїв». І на початку своєї розповіді Мохсін Хамід справді привів читача у світ молодої закоханої пари, життя на злеті якої докорінно змінює збройний конфлікт. Зміна влади на батьківщині призводить до запровадження щоденної комендантської години, дефіциту продуктів в магазинах, відключення електрики і, врешті решт, неможливості поховати, згідно традицій, загиблу від кулі матір головного героя. Але далі, коли вже герої опиняються в іншій країні, в оповіді Хаміда щось наче ламається. Таке враження, що сюжет тупцюває на місці. До того же взагалі незрозуміло до чого були зроблені короткі відступи в оповіданні, виділені курсивом і що містять миттєвості життя людей, про яких в книзі не йдеться. Звісно, що моя думка з приводу змісту розповіді Хаміда суб`єктивна. І митця, буває, дуже важко зрозуміти. Але не витримує жодної критики стан рукопису, який видавництво BOOKCHEF відправило до друку. Помилки різного ґатунку, включаючи і друкарські – це дає привід зробити припущення, що перед тим, як потрапити до типографії, рукопис взагалі не був вичитаний коректором видавництвом. В мене було бажання під час читання виділяти помилки червоним, щоби потім відправили книгу до видавництва. Розумію, що книга вартує досить дешево, але, на мій погляд, соромно пропонувати такий низькоякісний продукт читачеві.