Роман «Ежевичное вино» отличается от обычных современных романов. Он имеет терпкий привкус ностальгии и небольшую интригующую составляющую, но события в этой книге развиваются очень медленно, если можно сказать, что они вообще развиваются. Ведь на протяжении всей книги главный герой под действием ежевичного вина то грезит наяву, вызывая призраки из прошлого, то вспоминает свое детство, прошедшее в компании его наставника Джо, который имел прекрасный сад фруктовых деревьев, а также делал вино из особого сорта картофеля. Воспоминания главного героя весьма любопытны, но мне в книге не хватило динамики. При этом мне понравилось, как развивались его отношения с жителями городка, как он учился видеть настоящее и ценное в самых простых вещах и как он в итоге смог отбросить популярность ради шанса обрести любящую семью. Книгу стоит прочитать, но, на мой взгляд, она на любителя и понравится ценителям неспешных и легких историй.

Багато років тому Джей написав твір, що потім йому визнання. Але після того… щось втратилось. Муза, натхнення - щось полишило Джея, і гроші він тепер заробляє хоч і письменством, але творів, які високою літературою не вважає. В стосунках не все добре також, і коли одного дня Джей бачить рекламний проспект з будинком на продаж, який нагадує йому роки юності, він купує його, слухаючи поклик серця. Так із Англії він потрапляє до маленького містечка у Франції. У Ланксне всі знають все про всіх - і якщо якась думка у жителів містечка про інших складається, то вона затримується на роки. Облаштовуючи куплений будинок та намагаючись налагодити стосунки з відверто вороже налаштованою сусідкою, про яку в містечку ходить не дуже добра слава, Джей раптово (хто б сумнівався?) відчуває натхнення писати - і не останню роль в цьому відіграють запилені пляшки дивного на смак вина, яке він колись отримав як останнє (чи ні?) «Прощавай» від старого друга. Магічний реалізм у Гарріс такий, що йому віриш, а створювати атмосферу вона безперечний майстер. Тягуча і солодкава, як старе вино, оповідь занурює в себе і зігріває - особливо осінніми вечорами. Не можу сказати, що мені імпонував головний герой, бо його поведінка на початку книжки - ну відверто така собі, але атмосферність та задоволення я отримала сповна. Сподобалось!

Ідеальна книга для осені - знайдена) Для фанатів «Шоколаду» і, якщо ви ще не знайомі з творчістю Джоан Харрісс, але обожнюєте смачну мову і душевні історії, - то і для вас також. З перших речень стає зрозуміло, що крига буде дуже атмосферною. І незвичною, адже частину розділів оповідь буде вестися від імені вина. Особливого вина, із запасів старого, який вірив у дива, обожнював свій сад і готував неймовірні смаколики. Головний герой - відомий письменник Джей. В своїй книзі він описав своє дитинство і знайомство з Джо - і та стала бестселером. Але повторити шалений успіх не вдається. Тож він пише книги під псевдонімом - щоб заробити. Можливо, Джей так і шукав би свою музу далі, якби не вирішив відкоркувати вино з Особливих запасів. А воно має дивовижний вплив на людей… Наприклад, Джея вино надихнуло на подорож в Ланксне (привіт, «Шоколад»), купівлю будиночку і написання нової книги. Обережно, книга викликає апетит - хочеться спробувати особливих джемів і варення, а може й вина, яке не обов'язково зроблене з винограду, але переносить тебе в ті миті, де ти був щасливим.