Озброєні Террі Пратчетт — це саме той випадок, коли книга легко піднімає настрій, але робить це розумно й небанально. Як завжди, тут багато гумору, але за ним ховається щось більше. Приємно, що краще розкриваються вже знайомі персонажі і з’являються нові, не менш цікаві. Історія не скочується в банальність, а фінал виходить несподіваним. Це читання для задоволення, яке водночас не здається поверхневим.

Продовження циклю ще більше розкривають персонажів, дозволяють їм стрімко зростати над собою. Тут ми бачимо до біса розумного, розсудливого та по королівськи харизматичного Моркву, від якого неможливо відірвати погляд. Усі інші дещо відступають на задній план, як на мене. Хоча Вайзм теж залишається ключовою фігурою, яка змушує весь цей механізм рухатися. Цікаві нові персонажі, що вриваються мов свіжий вітер у затхле повітря старого доброго Анк-Морпорку, та перевертають усе з ніг на голову. З легкої руки варти два непримиримих ворога - троль та ґном - стають друзями, що приводить до розширення варти та дещо іншого ставлення громадськості до цих рас. Анґва - то взагалі убивча краса в прямому сенсі. Дуже сподобалася любовна лінія, яка містить хоч і жирний, але натяк, а не детальний опис стосунків, що перетворив б книгу на бульварний роман. Хоч розслідування ведуться дуже дивно, та не нагадують роботу звичайних детективів, відірватися неможливо. Гільдії - то витвір мистецтва. Особливо собача. Це ж треба вигадати. А найбільш крутий персонаж, як на мене - це Ветенарі. Він завжди з'являється уривками, не розкривається повністю, але заворожує своїм розумом. Цього разу головна проблема має досить звичайний, як на наш світ, вигляд. Але й це виявляється оманою, бо все, що виготовляють чарівники дещо... чарівне. Історія дуже динамічна. Тільки відкриваєш сторінку, а вже стільки подій, що в себе приходиш глибокої ночі, шукаючи на політурці продовження. Дуже рекомендую поціновувачам детективів, фентезі, міських пригод, інтриг та Моркви.

Чомусь друга книга з циклу "Варта" чекала мене дуже довго на поличці. І я не розумію, чому. Книга дуже сподобалась, тому я одразу після неї почала читати третю книгу з серії. Варта вже зовсім не та, що у першій книзі. Патрицій Ветинарі дає команду зробити варту "многонаціональною", так би мовити. Новобранці у варті - це троль, гном та перевертень, яка до того ж жінка. Капітан Ваймз одружується зі дня на день та виходить у відставку, адже він стане одним з найбагатших жителів Анк-Морпорку.Хто ж приде йому на заміну? А в місті починаються загадкові вбивства з якоїсь нової незрозумілої зброї. Чи зможе нічна варта довести діло до кінця та упіймати вбивцю? Адже вже вбили гнома та клоуна з Гільдії дурнів. Також не зрозуміло, чи зможе варта стримати міжрасову ворожнечу. Хто ж міг подумати, що парочка напівблазнів з нічної варти підніметься до таких висот і зможуть показати неабияку спритність та винахідливість! Я трохи наплутала з черговістю книжок. Рекомендую "Поштову лихоманку" читати після "Озброєних", а не навпаки, як було у мене.