Надя Мурад — іракська правозахисниця, лауреатка Нобелівської премії миру 2018 року за боротьбу проти сексуального насилля у збройних конфліктах. «Остання дівчина» — її мемуари про виживання у полоні Ісламської держави.

Надя зростала в Кочо, невеликому селі на півночі Іраку, в спільноті єзидів, що жили тихим, спокійним життям. Вона мріяла бути вчителькою історії або ж відкрити власний салон краси, але 15 серпня 2014-го всі її мрії обернулися на попіл. Бойовики Ісламської держави вдерлись у Кочо, страчуючи чоловіків, що відмовлялися прийняти іслам, а також жінок, які видавались надто старими для сексуального рабства. Ісламісти вбили шістьох Надиних братів, потім її матір, а саму Надю відвезли до Мосула, де разом із тисячами інших дівчат-єзидок вона стала рабинею ІДІЛ.

Надя перебувала в полоні кількох бойовиків, що неодноразово катували її й знущалися з неї. Та вона вижила, а згодом — утекла. Дівчину прихистила сім’я мусульман-сунітів, чий старший син ризикував життям, переправляючи Надю в безпечне місце.

Історія Наді — це історія геноциду цілого народу. Це свідчення дивовижної волі до життя і безмежної туги за країною, спільнотою та сім’єю, які розшматувала війна.