Ця частина трилогії мені сподобалась найбільше. По-перше, герої – автор додав нехай і досить поширений, але все одно виграшний елемент: у Голоти з’явився напарник, приятель, із яким обмінюються жартами, обговорюють слідство, відтіняють один одного. Мнішек – однозначно хороший хід, хоч і не оригінальний, відповідає на харти і кумедні ситуації. От що слабкувато – жіночі партії, панянки у цій історії (насправді у всій трилогії, "Босорканя" тут не виняток) якість «чисто для декорацій», а не повноцінні персонажі. І витягання для них кроликів із капелюха у фіналі тут не надто допомагає. Другорядні герої, особливо міщани, вийшли досить колоритними, добре прописаними. По-друге, загадка, покладена в основу сюжету, набула вигляду квесту: герої бігають Львовом у пошуках підказок, загальну канву це добряче оживило. Раніше герой здавалось, не стільки веде слідство, скільки вляпується у неприємності і таким чином на власній шкурі перевіряє версії. Тут він іде за підказками, розкручуючи таємниці, такий варіант мені цікавіший. У другій книзі мені не надто правдоподібним видався натяк на походження головного героя, проте у «Босоркані» сімейна лінія стала ключовою і досить добре розкритою. Можливо, з інтригами автор трохи переборщив, проте це ж авантюрний роман, так що певна сантабарбарність цілком прийнятна. По-третє, Львів: можливо, тому, що це місто, на відміну від Кременця, я трохи знаю, уявляти всі локації було цікавіше, місто вийшло впізнаваним, Львів фактично став одним із героїв книги. Містична складова цього разу залишилась таємничою і в фіналі, повного викриття не вийшло. Щодо фіналу – я не залишилась розчарованою, хоча моя прихильність до хепі-ендів трохи засмучена. Висновок: хороший зразок авантюрного детективу з містичними елементами у історичнім антуражі і достойне, хоч і трохи депресивне, завершення серії.

"Остання босорканя"- це третя і заключна книга у трилогії Сергія Карюка про славетного козака Голоту. Якщо ви не читали першу і другу частину, то обов'язково прочитайте хоча б другу, інакше важко буде зрозуміти, що й до чого. Як і перші дві книги ця теж сповнена пригод та містики, а ще історії славетного міста Лева за часів Польської шляхти. Тут не так багато гумору, як в попередніх частинах, уся розповідь наче підводе та готує нас до несподівано важкого фіналу. Не буду спойлерити, але чого автор зробив таку гнітючу та сумну кінцівку я не зрозуміла, вона для мене була шокуюча, не на такий фінал хотілось розраховувати, але книга все одно гарна і варта уваги. Читається легко, мова персонажів колоритна, цікаві історичні факти, трохи кохання (так наче мимохідь) і гарний сюжет. Кінцівку перечитувала двічі, щоб осягнути усю глибину задуму автора. Раджу, гарний примірник українського історичного детектива. А хто ж така босорканя? Так я не розповім,читайте і дізнаєтеся самі)