Книга викликає двоякі відчуття: з однієї сторони цікаво і легко читати, а з іншої сторони - трішки дивно. Я так і не зрозуміла, чому головні герої вибрали саме ці роки для стрибку. Доля Карлі могла б скластися зовсім по-іншому, якби Гантер вибрав інший час. Омріяна донька так і залишається омріяною. Карлі стала щасливою, але для цього вона зробила нелегкий вибір в житті. Ця книга про те, що не завжди можна змінити долю, навіть якщо нам цього дуже хочеться.

«Материнська любов робить героїню зі звичайної жінки» - ця цитата найкраще характеризує книгу. Для мене – це абсолютно довершена історія, особливо якщо взяти до уваги, що книга про подорожі в часі, що є досить хаотичним явищем. Карлі – молода безтурботна фізіотерапевтка, живе в Північній Кароліні на березі океану в 1970 році. Раптово життя різко змінюється – її чоловік гине на війні у В’єтнамі, а вона дізнається, що вагітна. В цей час американські лікарі лише проводять дослідження з використання ультразвуку для спостереження за розвитком плоду і повідомляють Карлі, що її дитина має смертельну ваду серця. Жінка пригнічена усіма подіями, але свято вірить, що її доньку зможуть врятувати. Її зять Гантер має таємницю, але зважаючи на стан Карлі, вирішує її розкрити – він мандрівник у часі, прибув з майбутнього і точно знає, що там, в далекому 2001 році її дитя матиме шанс жити. Вражена Карлі наважується на крок у невідомість – і таки пересувається в часі на 31 рік вперед. Що її там чекає? Як змінився світ, які висновки зробили люди про минуле і головне – чи можливо народити дитину і забрати її назад?