Книжки Ярослави Дегтяренко завжди відрізнялися захопливим сюжетом і розгортанням особистої драми персонажів. Тому вони змушують читача співпереживати, а нерідко - тамувати подих від хвилювання, гніватися чи замиловуватися. "Олеся. Між коханням та честю" стала заключною частиною трилогії про Україну, змальовану в тяжкий період після смерті Богдана Хмельницького. Про долю землі письменниця пише не менш пронизливо, ніж про головних героїв. Хоча, як на мене, Україна завжди виступає в неї головною героїнею. З юридичною скрупульозністю авторка працює над нашою минувшиною: історичними документами, народними переказами, традиціями, укладом життя. Завдяки цьому так легко переносить читача у ті часи. Імена і події зі шкільних підручників у її романах оживають, стають частиною цілісної картини. Дійсно, в "Олесі…" багато персонажів узято з реальності. Їхні долі гармонійно переплітаються з вигаданими героями. У цьому творі Олеся нарешті знаходить шлях до свого кохання. Та чи не обірве чужа жорстокість її щастя?