Для кого ця книжка? Для молодших і середніх школярів, які ненавидять математику; для таких самих школярів, які обожнюють математику; для батьків, що не можуть прийняти вибір професії, про яку мріє дитина; для сантехніків (так-так!). Головна героїня книжки – дівчинка Віктуар, яка живе у родині математичних геніїв: її батьки – вчені, а старші брати лускають математичні задачі, як горішки. Лише вона, Віктуар, не може второпати для чого здалася нудна математика. За кожну контрольну дівчинка стабільно отримує оцінку 0 (нуль!). Найбільше захоплення Віктуар сантехніка: вона обожнює труби, змішувачі, крани, ґумові сантехнічні прокладки, гайкові та розвідні ключі і т.д. Батьки хапаються за голову, адже негоже дитині все життя колупатися у каналізації. Тож приймають жорстке рішення – віддати Віктуар до спецпансіонату, щоби підтягнути навчання. Єдина можливість уникнути пансіонату – отримати хоча би середній бал з математики. А далі у книжці про те, як Віктуар старатиметься уникнути пансіонату; про дуже-предуже сувору математичку; про друга, який з усіх сил намагається допомогти зрозуміти математику; про дядька, який колись кинув математичну кар’єру; про східні ласощі і про піщаного щура. Мій син-третьокласник самостійно читав книжку, а також розв’язував задачі, з якими мала впоратися Віктуар. Це мегакнижка, яку він радить усім друзям, про яку розповідав на уроці літературного читання у школі, але свою не готовий позичити: а раптом не повернуть. На кожному розвороті книжки є ілюстрації, дуже красиві, влучні й емоційні, які точно відповідають змісту написаного. Шрифт достатньо великий, зручні міжрядкові інтервали. Деякі діалоги написані у «хмаринках», як у коміксах. Така книжка підійде навіть найзатятішим нечитакам.