Справжній приклад жанру потоку свідомості, в якому автор випліскує на папір усі свої незліченні роздуми та відчуття, перескакуючи з однієї історії на іншу. Окремі розповіді більше нагадують білі вірші. Окремі частини співзвучать і римуються. Окремі мелодійні порівняння западають в душу. В нескінченному потоці свідомості часом трапляються дійсно цікаві речі над якими хочеться пороздумувати, але переважну кількість тексту просто пропускаєш повз, бо не в силах зрозуміти того глибоко закарбованого сенсу, що його автор вклав (або й ні) у свої недовгі нариси. Дуже раджу послухати книгу в аудіоформаті у прочитанні самого автора. Звук не студійний і не «відшліфований», автор читає ніби з натугою, без особливого бажання, але в історії вкладено саме той зміст, що й було задумано. Враження суперечливі, але є стимул звернутись до інших творів Іздрика. Можливо, розуміння настільки позашаблонного автора приходить не з першого разу.