Однозначно був. Чи той же це Мартін, який легким розчерком пера вбиває ваших улюблених героїв у Вестеросі? Мабуть, все ж таки ні. Книга включає оповідання, які писалися з 1973 по 1980 роки, автор тільки розпочав свою письменницьку кар'єру, ще не сформував власний стиль і тяжів до експериментів. Тому якщо вам цікаво, з чого починав один з найвпливовіших фантастів сучасності і якщо ви любите фантастику того періоду, то ця збірка для вас. Титульна повість "Ночеліт" мені особисто сподобалась найбільше. Вона розповідає про групу науковців, які найняли комічний корабель, щоб спробувати вперше в історії встановити контакт з інопланетним розумом. Команди на кораблі немає, він майже повністю автоматизований, а капітан спілкується з пасажирами тільки за допомогою технологій, і ніколи - особисто. Це вселяє підозру, вчені намагаються розгадати таємниці корабля і починають гинути. Закритий простір, напружена атмосфера, несподівані повороти, просто розкішний детективний трилер в космічному антуражі. Другий твір у збірці називається "Блокатор", він розповідає історію про людську підлість і жадобу, яка виглядала б дуже звично в антуражі Каліфорнії в період золотої лихоманки. Однак тут дія відбувається на далекій планеті, видобувають тут не золото, а мінерали, що називаються локоніти, використовуючи для цього керовані трупи. Я швидко розгадала фінальний твіст, але від сеттінгу була в захваті. "Вихідні на війні" розповідають про незвичну екстремальну розвагу - за певну суму грошей ви можете піти на війну. Не у симулятор, де треба лише зайти заново, якщо вас убили, ні, тут усі смерті справжні. Історія зосереджена на психології звичайної людини, що опинилась в екстремальних умовах. А от друга половина збірки, раптово, містить дуже багато роздумів про релігію. Про творення світу в "Ні зоряних кілець барвного вогнеграю", про космічних конкістадорів, які вважають себе вищими за інших, бо так сказано у їхніх священних текстах у "І вбивати людей не смій!" та про сутність бога у "Пісні для Лії". Не зовсім моя тема, але було досить цікаво, особливо останнє оповідання. В принципі, як і в кожній збірці, тут є вдалі твори, є не надто. Але більша частина оповідань все ж сподобалась, тому книгу рекомендую.

Книга, з першого погляду, може здатися вам нічим не примітною збіркою оповідань за жанром фантастики. Але якщо приглядітися детальніше, це цікавий екземпляр незвичних оповідань. І автор їх, той самий що і іншого відомого популярного циклу книг - Джордж Мартін. Що ще важливо, це давніші його твори, набагато давніші. В жанрі наукової фантастики, але з деякими авторськими нюансами. І так, перед нами вибрані шість оповідань автора, а одне з них використане як назва всієї цієї збірки, плюс екранізоване. Зверну увагу на адаптацію назви при перекладі - Ночеліт, сподобалось що придумали і використали її, на противагу іншому варіанті "Ті, що летять крізь ніч". Теж хороший варіант, але завжди радий новому. Книжковий варіант має відмінності від екранізації, тому буде цікаво прочитати спочатку, а потім при перегляді порівняти. Сюжети незвичні в оповіданнях, гадаю автор хотів зацікавити публіку незвичним, чимось неординарним і цим показати свій особистий стиль. Тобто за основу маємо наукову фантастику, з додаванням щось такого химерного і неординарного. Тому такий авторський підхід і забезпечив популярність його робіт.

Джордж Мартін відомий насамперед, як творець саги “Пісня льоду і полум'я”, але насправді він вже давно плідно і успішно працює на ниві фантастики. Збірка “Ночеліт” тому підтвердження: в ній зібрано 6 повістей і оповідань його раннього періоду творчості, які сподобаються кожному, хто любить якісну фантастику. Збірка названа за повістю “Ночеліт”, яка є яскравим зразком космічної фантастики. Це водночас і трилер, і детектив на кшталт “Східного експресу” Агати Крісті. Ви разом з командою науковців-дослідників, які летять на пошук таємничих і невловимих космічних мандрівників волькринів, намагаєтесь здогадатись хто чи що стоїть за смертями, чи навіть, можливо, вбивствами одного пасажира за іншим. Дві складові: фантастична і детективно-трилерна, чудово доповнюють одна одну, а що найголовніше наприкінці ми отримаємо вичерпні відповіді на всі запитання. На одній далекій планеті добувають цінні кристали, використовуючи в ролі робочої сили мерців, управління яким здійснюється оператором через електронний інтерфейс та силою думки. Далека планета, пошук майже скарбів, людська жадоба і непоступливість, з цих компонент склав Джордж Мартін це чудове і оригінальне оповідання. Чи може позбутись людство воєн? Можливо так, якщо віддати цю справу на відкуп корпорацій, які їх вестимуть в формі гри, отримуватимуть від гравців гроші, а натомість пропонуватимуть незабутні екстремальні враження і реальну можливість померти, така фабула іншого оповідання. Чи підписались б ви на таке? Гадаєте ні? Як люблять зараз казати: не все так однозначно. Майбутні “конкістадори” летітимуть на космічних кораблях та на далеких планетах нестимуть “вогнем і мечем” свою єресь , бо їхні переконання важко назвати релігією. Таку ситуацію змальовує Мартін в ще одному оповіданні і здається, що місцеві аборигени нічого не можуть цьому протиставити, але чи так це? В іншій оповіді людство відкрило спосіб миттєвого пересування Всесвітом, але є одна проблема: відкриваючи нові міжзоряні ворота ви не можете передбачити куди вони приведуть. Здебільшого це нові світи, галактики, але одні з воріт відкрились в абсолютне Ніщо, а так, як людина створена за подобою Божою, то чи не може вона зіграти роль Бога? На одній чудовій планеті живуть життєрадісні і чудові іншопланетяни. Колонія землян на цій планеті здавалось би немає з місцевим жителями жодних проблем, проте ті мають одну дивну традицію: вони з радістю йдуть помирати, заселяючи себе грибом-паразитом. Дивна звичка з точки зору людей, але чи така вона неприйнятна, можливо і справді смерть це радісна подія? Ось така шістка творів у цьому чудовому збірнику, плюс ще маємо від видавців чудову передмову і післямову, які дозволять вам краще пізнати Джорджа Мартіна. Є лише один великий мінус - мало! Хочеться ще!