Французькою мовою роман має назву "La délicatesse". І саме делікатність є синонімом для назви цього роману. Назва повністю виправдовує його зміст. Ця книга про ніжний та делікатний службовий роман. Голова героїня Наталі - загадкова і неприступна. В неї закохані всі колеги-чоловіки, починаючи з шефа. Проте вона заміжня і обожнює свого чоловіка. Це її друга половинка, яка розуміє її з півслова. Але чоловік помирає, потрапивши під колеса авто. Вона у відчаї. І єдиним, що її врятовує від печальних думок стає робота. За наполегливу роботу вона отримує підвищення. Її шеф впевнений, що після смерті чоловіка він нарешті зможе спокусити Наталі, проте вона негайно відмовляє йому. Одного разу, в її кабінет заходить непримітний підлеглий Маркус. І вона несподівано його цілує. А після того, не сказавши не слова йде. Маркус нічого не розуміє. Як таким непримітним та нудним чоловіком могла зацікавитися така красуня. Наступного дня він приходить до неї з вимогою пояснити її вчинок, а коли вона каже, що не може цього пояснити і що за поцілунком нічого не стоїть, він для помсти сам цілує її. Так і починається історія кохання. Наступного дня вона запрошує його в театр. А на наступний день, на роботі, початок їх відносин вже обростає неймовірними плітками та байками. Все це звичайно доходить до шефа і він хоче побачити чоловіка, який зміг зацікавити Наталі. Це історія про дві самотні душі, між якими здавалося б на перший погляд немає нічого спільного. Для прихильників шекспирівських пристрастей роман мабуть не буде до вподоби. Проте він неймовірно ніжний, як і його назва.

Не зовсім люблю я романтичні історії про неймовірне кохання зовсім різних людей, які в реальному житті навряд чи б колись зійшлися. Але щось в цій історії зачепило мене і змусило повірити в щиру любов персонажів. Особливим є те, що головна героїня перед нами предстає самою звичайною дівчиною, а згодом - і жінкою, яка знайшла те єдине кохання, про яке багато хто мріє. Їхнє щасливе подружнє життя обривається в один момент, і Наталі, здається, уже втратила сенс і сили жити, не те що кохати. Але... Поцілунок із "невидимим" колегою перевертає з ніг на голову все її життя. (Для мене єдиною загадкою залишається цей самий перший поцілунок - розумію, що автор прописав, чому вона саме так вчинила, але в реальності навряд чи би так дійсно відбулося, хоча - хто знає...) Дуже мене вразив образ того непомітного та сірого шведа Маркуса, який зі сторони здається нудним, а на ділі - дуже веселий та щирий чоловік, який заради свого кохання готовий на все. Вразили його історії, пов'язані з червоним кольором. Дійсно співчуваєш такому чутливому до минулого та теперішнього чоловіку. Наталі ж навпаки в цій книжці виступила як дуже смілива та сильна жінка, яка, не дивлячись на минуле, все ж таки відрилася теперішньому, а згодом - і майбутньому. Такі історії надихають та навчають жити далі. Тому, обов'язково читайте, якщо хочете чогось ніжного...

"Коли йдеться про любов, ми завжди на п'ять хвилин спізнюємося зі своїми репліками." Тонка і тендітна книга ( в усіх значеннях - у цій крихітці немає і двохсот сторінок), яка з перших сторінок потрапляє в саме серце. З першої сторінки розумієш, що книга "твоя".. Надзвичайно чуттєва, ніжна та легка історія, але разом з тим щира, глибока і без надлишку ванілі, якою автори так люблять "засипати" любовні романи. Особисто для мене, це не любовний роман. Це роман про любов. І автор написав його з любов'ю до своїх героїв, зі співчуттям, гумором, легкою іронією та турботою про те, щоб у них все вдалося. «Ніжність» - це дуже емоційна історія, але разом з тим, Фоенкінос не робить своєю головною метою довести читача до моря сліз. Я рідко перечитую книги двічі, але перед цією не змогла встояти. «Ніжність» - це та книга, перечитуючи яку, можна отримати не менше задоволення, ніж при першому прочитанні. Оригінальний, душевний, вдало написаний роман, прочитання якого дарує багато позитивних емоцій та віру в любов – світлу, чарівну та зворушливу.