"Нічна сучка" - доволі цікава книга, для мене десь на 4 з 5. Вона сюрреалістична, подекуди жахаюча своєю агресивністю й відчуттям безпорадності, але саме цим і чіпляє. Мені сподобалося, як авторка передає складнощі материнства - особливо тоді, коли жінка залишається з цим досвідом сам на сам, без підтримки близьких. Тут дуже добре показано втому, розчинення в ролі матері, злість, яку соромно визнавати, і поступове відчуження від самої себе. Сюрреалістичний елемент не виглядає просто дивиною заради дивини - він підкреслює внутрішній стан героїні. Книга місцями агресивна й незручна, але ця незручність чесна. Вона не романтизує материнство і не робить його стерильним чи «правильним». Проте мені дуже не сподобалася сцена з кішкою. Вона здалася непотрібно жорстокою, і читати такі моменти мені справді важко. Для мене це був зайвий елемент шоку, без якого історія нічого б не втратила. Загалом це сильна, провокативна історія, яка точно не всім підійде, але змушує задуматися і відчувається ще довго після прочитання.

Мене зачепила тема материнства, переживання щодо відсутності реалізації, втрата контакту з друзями і колегами через внутрішні зміни після народження дитини, але якщо зануритися в текст та історію, то всередині якесь гівно з магічними жінками, великою порцією агресії, яка виливається на ТВАРИН (чого, на жаль, вистачає і в реальному житті)… Агресія, яка ніби має сенс бути у цієї жінки, але яка виливається в якусь неконтрольовану жорстокість, яка подобається героїні, а потім не подобається. Те, що в цій історії є якась містика, частина, в якій натякається на відтомство, але взагалі книга ніби не фентезі далеко. Це ніби метафора, яка надто далеко зайшла і від якої до горла підступає відчуття нудоти. І все це в гарній, приємній на дотик обкладинці. З приємними на дотик сторінками. Яку хочеться розглядати і якої хочеться торкатися.