Розум, краса, талант, проникливість, доброта - якості людини, спроможної, напевно, домогтися прихильності кожного. Так і є. Він лікар-психіатр і чудовий психолог, який з точністю вміє визначати сильні і слабкі сторони своїх знайомих, сказати потрібне слово у правильний момент, усунути будь-який конфлікт. Залишається лише захоплюватися його умінням перетворювати життя, як своє, так і інших, у свято. У Діка Дайвера, здавалося б, є все: щаслива сім'я, будинок на Лазуровому березі, веселі друзі, неймовірно гарна дружина, яка чомусь завжди перебуває у тіні свого люблячого чоловіка. Що ж змушує життя успішної людини раптом почати занепадати? Колись Дік вважав, що йому постійно дивовижно щастить і, видно, відчуваючи нестачу серйозних проблем або випробовувань, він вирішує принести себе в жертву заради лікування іншої людини і одружується на своїй заможній та нещасній пацієнтці. Але ж що відбувається з головним героєм? Чому стабільне положення, яке він сам обрав, починає обтяжувати? І варто лише вітру повіяти, як бездоганний образ починає руйнуватися, ніби картковий будинок. Така собі сповнена печалі й таємниць історія за сліпучо прекрасним фасадом безтурботного багатого життя.

Роман, який показує до чого може призвести безмірне кохання. Коли ти кохаєш когось понад усе, понад своє життя. Коли ти присвячуєш все своє життя коханій людині. Коли забуваєш про весь навколишній світ і зациклюєшся на комусь одному. По-перше, таке кохання часто стає психічною манією. По-друге, це прямо протиречить правило кисневої маски "спочатку допоможи собі". Подружжя Дайверів виглядає бездоганним. Дік та Ніколь настільки закохані один в одного і настільки щасливі. От тільки не все так, як воно виглядає на перший погляд. Ніколь має психічну хворобу. І Дік, який колись просто обожнював її, кидає все: свою кар'єру, друзів, своє життя і весь час займається тим, щоб його дружина була щаслива. От тільки це не приносить щастя йому самому. Він поступово деградує, стає непотрібним нікому, включно з Ніколь. Аж тут на курорті вони зустрічають Розмері. Вона одразу стає другом сім'ї. Але чи довго триватиме така дружба? Роман дуже хороший і дуже цікавий. І сама історія варта уваги, і стиль автора, як завжди, на висоті. І епоха, яка він описує, як завжди яскрава і гріховна. Варто читати.

Походу старію) Все життя навіть і не думав дивитись в сторону класики, а тут вже третя книга підряд зайшла: Хемінгуей, Дефо і Фіцджеральд. Дивина якась. Думаю, більшості сюжет відомий, але для непосвідчених пару слів напишу. Головним героєм є такий сіромасовий сумнівно успішний чувак (як в Марукамі Цкуру), звісно самотній. От тільки є одна особливість в нього. Це сусід, Гетсбі, казково багатий, відомий, бажаний, який щоденно влаштовує бенкети, на яких може бути присутнім кожен. Проте про Гетсбі не знає ніхто і нічого. Сам лише вигляд. Далі взнавайте самі. Автор глибоко відчуває і вміє передати свої переживання, що врешті решт починаєш йому вірити. Це не підробка. Книга про мрію, таку недосяжну, що й надає їй значення цього слова. Адже, коли її досягаємо, то вона просто щезає, залишивши що? Про ілюзію, яка поглинає людину і робить з нею що заманеться. Та про реальність, бо ця тітка завжди приходить, від неї не заховатись. І в руках вона завжди приносить гостинці, кожному по заслузі. Моя оцінка: 10/10