Трохи затянуто місцями а так сподобалося. По суті книга про душу що заблукала

Гарна книга у відпустку, розслабитись, почитати щось легеньке, з романтичним фльором. Читається легко, хоча місцями є просідання, закінчення книги, як на мене, неочікуване і вибісило найбільше, бо ця лінія відносин здалася мені нелогічною і слабко описаною.

Це моя друга книга Вікторії Шваб і вдруге, коли я захоплююся тим, що відбувається у неї в голові. 🥹 Якщо ви втомилися після роботи, хочете відпочити головою та мізками і взагалі очікуєте від книжки чогось позитивного, то точно можете проходити повз «Незриме життя». Тут є біль, тут є страждання, є смерть… Авторка не жаліє нікого, але в цьому і є шарм цієї книги. Під час прослуховування мене не покидали думки про те, що людина, яка писала ці рядки, просто зараз знаходиться в депресії. Чому? «Незриме життя Адді Лярю» мені віддавала вайбами книги Сильвії Плат «Під скляним ковпаком» (самі знаєте в якому стані авторка її писала). Сюжет не той самий (звісно ж!), однак моральний стан головних героїнь дуже схожий. ❤️‍🩹 У цій книзі багато моментів на «подумати» та «задуматися», мене частенько накривало філософськими роздумами. Як мінімум, через саму ситуацію, що сталася з Аделіною: чи я дійсно б змогла продати душу за свободу та вічне життя? Якби після цього я жила як Адді, чи довго змогла витримати і не здатися?..😳 Персонажі 👀 💅Аделіна. Багато людей скажуть, що вона дурна, бо продала душу за свободу, що легше було б кудись втекти після весілля, але… Чи вдалося б це їй? Чи вдалося б їй не стати типовою жінкою тих часів, яка має багато дітей і нуль шансів на самореалізацію? Навряд чи, я в це не вірю. Тому мені навіть трохи хочеться виправдати її імпульсивне рішення, враховуючи те, в які часи вона жила та як відносилися до неї та її рішень навіть власні батьки. Ніякої підтримки - ти наодинці з тим фактом, яке жахливе майбутнє тебе чекає. Звісно ж, після угоди з Мороком мало чого було хорошого, але Адді все ж отримала те, чого вона просила… 🧛🏻Морок. Ну, що я можу сказати? Харизматичний, чортяка (ну, і красивий, звісно, хоча цей образ вигадала сама Аделіна). Мені дуже подобається, що з тим плот твістом, який використала Шваб, він все ж залишився скотинякою ще тою. Я повірила в те, що він істота, а не людина, бо всі його вчинки так і кричали про це. Не дивлячись на те, що більшість авторів люблять навіть у зла знайти щось хороше (а точніше, момент, коли вони виправляються), Шваб до цього питання підійшла особливим чином. Його історія мені здається доволі переконливою. 🤓Генрі. Ну, таке враження, що він десь із 2007 року, а не 2014, але годиться. Ні риба, ні мʼясо на мою скромну думку, однак історія у нього за душу чіпляє і викликає співчуття. Варто додати, що діалогів тут мало, але чи потрібні вони?.. 🧐 Ну, і хочу окремо сказати про те, наскільки шикарна начитка! Я була у захваті і від голосу, і від інтонацій, і від якості самого запису. Пані Марина Локтіонова просто неймовірна! 😍 Отже, якщо ви маєте апатичний настрій і бажання його якось відпустити, почитайте цю книгу.