Не розуміла, шо відбувається, добру третину книги. Важко читалось на початку, по декілька сенсів в одному реченні, обривками спогади, думки про теперішнє, описи навколо. Через постійний минулий час на початку зовсім не зрозуміло, шо відбувається зараз, а що вже було. Потім почались ігри з теперішнім, і це зробило ше більше сумбуру. І дуже, дууууже дивні метафори, порівняння. Чхнув револьверним пострілом, позіхнув так шо аж горіхи позбивались з дерева, натисла кнопку наче придушила кошеня, викинула туфлі наче мертвого хомʼяка. ШО. Таке враження, шо в пошуках чогось незвичайного вийшло… ну як вийшло. Надто драматично і надто екстравагантно. Змія на побачення теж окрема історія. Єдиний плюс - від недолугості порівнянь хоча б посміялась. Склалось враження, що авторці більше до вподоби природа, ніж люди. Природу я бачила навколо гарно. Але образи головних героїв не промальовувались, окрім того, що Адам з сивими скронями, а Ніна в квіткових сукнях. Лише з другої половини почали складатись мотиви героїв, і то більше Адама, ніж Ніни. Зате одномоментні герої іноді описувались прям дуже гарно, я могла їх побачити, якісь деталі отримати. І вони зникали назавжди з історії. Дивне рішення. Ну і сорі, але роман-медитація, в якій постійно згадуються мертві кошенята, а потім і просто мертві тварини - це якийсь крінж. До біса такі медитації. Здавалось, наче авторка хотіла зробити трошки встряски, а вийшло - романтика, пляж, інтимний момент, О ДИВИСЬ МЕРТВА ВІВЦЯ.

Гарний роман. Настільки яскраво, витончено. Дійсно медитація. Дякую автору.

Роман-медитація, така назва як найкраще пасує до цього твору. Сторінка за сторінкою "Несезон" заворожує та поглинає читача, як хвилі Іонічного моря, що омивають мальовничий грецький острів Закінтос. Разом з героями роману, Ніною та Адамом, ви вирушаєте у мандрівку островом у той час, коли місцеві кав'ярні, готелі та вілли зачинили свої двері в очікуванні туристів наступного сезону. Ви пройдете босоніж уздовж спорожнілого пляжу, відчуєте на обличчі солоний морський вітер, скуштуєте оливкову олію із щойно зібраних власноруч оливок у власному саду. Надзвичайно ніжна і прониклива історія кохання, що несподівано народилося між двома самотніми серцями. О, ця атмосфера грецького острова! Романтична і сповнена давніми міфами. Місце для людей, що прагнуть усамітнення для пошуку себе. Книга залишила по собі приємний післясмак. Хоча не зовсім зрозуміло, хто така Анна, історію якої пише Ніна, і ким є художниця, що веде для нас оповідь. Я так вважаю, що про Анну ще буде продовження, але це буде уже окрема історія. Будемо чекати.